Основним персонажем твору є вобла, представлена письменником в образі вичищеній, вивітреною, вывяленной риби, позбавленої із-за цього процесу розумною нормальної розумової діяльності, прояви будь-яких почуттів, в тому числі і совісті.
Вобла уявляє, що в суспільстві є певна розумність, а також справжні людські почуття, проте вона даними надлишками не володіє і анітрохи цього не соромиться, сторонячись і не бажаючи знати про тих, хто цікавиться політичними питаннями.
Героїня дотримується свого єдиного життєвого принципу, що складається в можливості кожного нічого не знати, ні про що не підозрювати, нічого не розуміти, а жити у вічному п’яному угарі, не прагнучи мати розум, який вище лоба. Свою позицію вобла намагається донести до кожного слухача, радісно спостерігаючи, як її життєві принципи у формі вульгарних закликів впливають на слухачів, початківців їх дотримуватися і перестає що-небудь робити з власним життям, так і з громадською, які втратили власний громадянський обов’язок і не заду мающихся про майбутнє.
Використовуючи в казці художні прийоми сатиричного гротеску й іронічного сарказму, письменник демонструє вбивчу насмішку у вигляді фінального закінчення твору, в якому воб відкушують голову, і героїня виявляється повністю з’їденої.
Тим самим автор зображує боягузливих представників ліберального класу, що маскують за кричущими словами власну жалість і душевний омертвляння, розперезалися у пристосуванстві, догоджанні і запідозрених у неприкритому подхалимстве.
На прикладі героїні казки письменник описує у вигляді лукавих изворотов і метаморфоз сутність ліберальної політики, яка не хоче замислюватися про долю простого російського народу, дбаючи лише про власну вигоду і добробут, тим самим викриваючи процеси, що відбуваються в суспільстві, закликаючи до серйозного усвідомлення інтересів своєї держави і народу.
Твір відбиває письменницьку позицію, викладену у вигляді сатиричної казки з-за жорстких цензурних бар’єрів, про безідейності, духовної бідності, обмеженість правлячої влади, що потребує покірних, боязких, відданих по-собачому співгромадян, які загрузли в раболепстве не мають власних думок, почуттів і совісті. Саме тому твір несе в собі глибоку соціальну критику існуючого суспільного ладу сучасного царизму, жорстко викриваючи негативні риси гноблення російського народу.
Ідея, тема, суть і сенс
