Аналіз оповідання Чехова Туга твір 9 клас

А. П. Чехів – психолог людських душ. Читаючи його твори, розумієш, яка тонка матерія – душа людини. Трагізм переживань не залежить від соціального статусу людини.

Головний герой оповідання «Туга» – візник Іона. В самому оповіданні немає енергійного сюжету. Просто тихий зимовий вечір, йде сніг. Візник Іона чекає своїх пасажирів. Душа спустошена. У нього помер єдиний син. Горе наповнило Іону до країв. Йому треба з кимось поділитися переживаннями. І він пробує. Але його горе нікому не цікаво: ні військового, ні молоді, ні навіть візників.

Всі кудись поспішають, лише Іона нікуди не поспішати. Йому нікуди поспішати, у нього залишилася тільки біль, якої дуже багато. Смерть узяла не того, вона помилилася, але виправити нічого не можна. Якщо б з Іоною хтось поговорив, пошкодував його, можна було б жити далі. Біль поступово пішла б. У Іони туга «величезна, не знає кордонів», такі ж байдужість і черствість у людей, що оточують візника.

Іона знайшов вихід з ким поділитися горем. Зі своєю старою заїждженої конем. І хоч бувало він стегал її батогом, а вона опиралась, тільки їй він зміг розповісти про свою біду. Кінь не вміє говорити, але вона дохнула теплом долоні візника. Чи Не цього він чекав?

Життя ще раз підтверджує, наскільки тварини можуть бути добрішими до людей. Їхня мовчазна доброта дорожче тисячі слів людини. Тоді як жити з людьми, якщо у них не знайти відгуку на біду? Кожен хоче радіти, бути щасливим, шукає своє місце в житті.

Оповідання «Туга» буде актуальний у всі часи, тому що він про людські стосунки. Чи завжди ми намагаємося зрозуміти людину, яка розповсюджувала втрату? Чи Не намагаємося сховатися у своїй раковині, лише б не вирішувати чужі проблеми? Байдуже суспільство, що проходить повз плаче людини.

Дивіться також:  Аналіз оповідання Чехова Палата № 6 10 клас

Читаючи невеликий розповідь Чехова, ти ніби сам стаєш Ионычем. Відчуваєш запах зими, теплі ніздрі коня і безмежну тугу, заповнив кожну клітинку твого тіла.

Такі розповіді Чехова не любила дворянська знать. Вони не визнавали права простої людини переживати.