Аналіз поеми Лермонтова Демон

Головною темою творів Лермонтова виступає особистість, і її конфлікт з навколишнім світом. Бунтівні герої марно борються з дійсністю, але в кінцевому підсумку приречені на самотність. Лермонтов протиставляє свободу гніт самодержавства. В результаті головні герої творів самотні, зломлені і безсила у своїх спробах змінити дійсність.

Поема «Демон» є однією з найулюбленіших у творчості автора, написана вона була на основі старовинної Кавказької легенди. Твір насичений епітетами і порівняннями, пронизане духом романтизму, наповнене яскравими образами героїв. Лермонтов додав в поему замальовки дивовижною кавказької природи з усім її різноманіттям.

В поемі простежується не тільки протистояння головного героя і світу, але є внутрішній конфлікт Демона з самим собою. Не визнавав ідей світобудови, що володіє бунтівним духом ангел був вигнаний Богом з раю і приречений на вічні поневіряння. Володіючи сильним духом, Демон не в змозі звільнитися від власних вад, його терзають внутрішні протиріччя, навіть зло, яке він чинить, набридло йому. Веди при властивому Демону презирстві до навколишнього світу, він мимоволі тягнеться до людей. Завдяки опису душевних мук свого героя, читач мимоволі співчуває йому.

Лермонтовський Демон очеловечен, тим самим автор хотів показати суперечності, присутні в людях. У той же час самотність і страждання головного героя відображає невдоволення народу політичним ладом того часу. Адже в суспільстві тоді вже наростав протест, народ не бажав миритися з деспотизмом влади.

Втратив сенс життя Демон знаходить його в любові до прекрасної Тамарі, яка уособлює собою цнотливість, чистоту, щирість, безпосередність. Він прагне знайти душевний спокій, возз’єднавшись з об’єктом своєї любові. Йому здається, що це сильне почуття здатне подарувати їм свободу і гармонію, тому обіцяє жінці вічність в обмін на відмову від усього земного. Проте його любов егоїстична і тому приречена. Переслідуючи свої цілі, він прирікає на вірну загибель нареченого коханої.

Дивіться також:  Характеристика і образ Вулича в романі Герой нашого часу Лермонтова твір

Тамара піддається супротивнику, не передбачаючи згубний фінал. Але любов Демона руйнівна, віддавшись йому, жінка гине. Після смерті з’явився ангел забирає душу Тамари в рай, прирікаючи Демона на самотність і подальше поневіряння. Душа Тамари ж очищається її стражданнями, каяттям і щирою любов’ю.

Наприкінці твору герой проклинає свої мрії, адже спроби змінити своє життя і самого себе, зазнали краху. Як і в більшості рукописних творів Лермонтова, у фіналі – смуток, скорбота, розбиті надії, не втілилися в реальність мрії головного героя, який залишається зовсім один.

В суперечливому ставленні до світу Демона виражається Лермонтова любов до Росії і одночасно ненависть до самодержавства. Поета переповнює захоплення прекрасною природою рідної країни, він із захватом описує в творі її велич і красу. Але автора гнітить доля волелюбного російського народу, змушеного терпіти політичний устрій того часу.

Недарма над поемою Михайло Юрійович працював близько дванадцяти років, адже на основі цього нетлінного твору Рубінштейном була створена опера, а Врубелем написані картини «Демон сидячий», «Демон летить» і «Демон повержений», причому перша з перерахованих вище картин представлена в Третьяковській галереї в Москві.

Таким чином, найбільше творіння Лермонтова знайшло відображення в роботах інших геніїв.