В 1917р. вийшов 3 тому поетеси під назвою «Біла зграя», яка є найбільш значимою з усіх нею написаних творів.
Дане вірш досить невелика, і воно входить в тому «Біла зграя». Де добре відображені, які відбуваються зміни, зазнала, поетеси. Починається з мовного обороту – парцеляції, показують інтонаційну поділ висловленої думки на невеликі частини, і звучать як самостійні фрази. Даний прийом допомагає поетесі домогтися значимих забарвлень, ясності, чіткості. З’являється відчуття, що перші рядки твору – це якийсь уривок з послання. Чітко, стисло – лише дається вказівки часу.
Спочатку представляється, що до почуттів Ахматова ставиться з якоюсь ноткою іронії. Як вона вважає, сам факт явища кохання на землі придумав якийсь ледар, якому нічим було зайнятися. Інші люди йому повірили, – може від своєї ліні, може від того, що нічим зайнятися. У виданому томі у Ахматової вже немає якогось трепету до закоханості. Вона пропала, з появою перших цих почуттів. Немає тієї жінки, яка стискалася під своєю похмурою вуаллю, носила на правій руці рукавичку лівої руки, і мчала за своїм коханим хлопцем до хвіртки, клявшись, покінчити собою, якщо той зникне з її життя.
Переживши свої драми любові, на століття змінюють її, роблять більш спокійною і мудрою. Але не потрібно вважати, що дівчина відреклася від найпрекрасніших відчуттів на землі. Краще припустити, що вона просто все переосмислила і усвідомила. Любов вона усвідомлює як якусь таємницю, доступну тільки деяким людям. І розпізнання її приносить їм задоволення. Дівчині це вірші лише випадково вдалося надати в числі обраних. Любов, ця якась хвороба, якась загадка – це ці нові відчуття, які відкриваються тим, хто читає третя збірка поетеси.
Аналіз вірша Двадцять перше. Ніч. Понеділок за планом
