Твір Анни Ахматової під назвою «Муза» написано в 1924 році. Воно досить коротке, але, тим не менш, передає всі ті емоції, які взагалі хотіла передати поет своєму читачеві. Воно красиво, дуже епічно, але разом з тим, як зазвичай буває у творчості цієї письменниці і поетеси, чергове твір знову несе з собою якусь загадку, а також, якусь незвичайну атмосферу, трохи сумну, і все-таки воно приваблює своєю незвичністю.
Анна Ахматова – дуже цікава людина вже сама по собі. Але крім того, її твори підкорили серця багатьох людей, і недарма вона стала такою відомою, також, як і її вірші.
Вірш складається з восьми рядків, але не ділиться на строфи окремо. Але все-таки, критики ділять його як би на два епізоди. Перша частина вірша – це як би само очікування персонажа, яке спрямоване проти героїні, як би самої поетеси, яка приходить пізно і не так скоро, як хотілося б того, який так чекав. І це вже розповідається саме в другій половині вірша. Але у другій строфі нарешті таки з’являється ця «Муза», яку так довго чекали, і нарешті-таки дочекалися.
Анна Ахматова як би трохи додала в автобіографії вірш від себе. Так як одна рядок, хай тільки одна, але вже як би трохи вказує на те, що відбувалося в її життя так яскраво, але, на жаль, так трагічно. Адже у неї був чоловік, але якого вона не любила. Без подробиць про її особисте життя, але вона хотіла вийти заміж за іншого, але це розлучення не був оформлений до тих пір. Саме в ті роки як-то все пішло не так. І саме строфа «…Життя, здається, висить на волоску…» говорить про все. Адже тоді вона навіть трохи поневірялася по квартирах. Жила у подруги достатній час, яка була відомою танцівницею і навіть першої манекенницею в той час.
Данте Аліг’єрі – недарма він згаданий у творі, адже його твори – вічні. І поетеса як би була готова на те, що одержить замість того, від чого відмовитися не готова кожна – безсмертя, як поетеса.
