Аналіз вірша Ахматової Мужність

Вірш, що стало символом поезії Анни Андріївни Ахматової, було написано в 1942 році, після початку війни. Ахматова завжди була близька до народу, вона була його думками, душею і голосом. Всі труднощі переживала поетеса точно так само, як всі інші, не виділяла себе із сотень тисяч інших, навпаки хотіла зливатися з товаришами і бути єдиним народом, який вистоїть перед будь-якими бідами, і зломити який не вдасться ніколи.

Свою вірність народу і країні Ахматова передавала в багатьох віршах, але вірш “Мужність” виділяється серед всіх. Це той вірш, який люди заучували, боячись забути, яке повертало дух і сили і, нарешті, яке відображає характер і культуру сильної нації.

“Ми знаємо, що нині лежить на вагах І що відбувається нині”- з цього рядка починається послання поетеси до свого улюбленого читачеві-народу. Всі чудово розуміли, чого буде коштувати війна і заради чого боротися, тому Ахматова продовжила вірш словами про те, що настав час мужності, і воно буде супроводжувати до кінця. В даних рядках Ахматова починає пробуджувати народ, спокійно, але чітко і твердо вона заявила, що прийшла пора встати на захист Батьківщини.

Помилково вважати, що вірш написано виключно як військове, як заклик. Насправді так починається тільки його початок, адже тема бойового духу все-таки присутній у творенні Анни Андріївни. В ньому також чітко видніється клятва від імені народу, написана рукою одну людину, в те, що російська мова буде врятована і збережена у що б то не стало. Акцент варто зробити на таких словах: “ВЕЛИКЕ російське слово”. Не дарма з усіх виділено слово “велике”, тому що саме воно відображає всю значущість і силу російської мови, яка передала поетеса у своєму вірші. Як відомо, якщо буде знищений мову, а відтак і культура, то народ буде просто-напросто стертий з лиця Землі. Мова-душа нації. “Не страшно під кулями мертвими лягти, не гірко залишитися без даху над головою”- на все готовий народ: не страшно вмерти, не страшно втратити блага, але російська мова, а відповідно, і країна отримає перемогу на всяким ворогом.

Дивіться також:  Аналіз вірша Ахматової Не з тими я, хто кинув землю...

“Вільним і чистим тебе пронесемо, і онукам дамо, і від полону врятуємо НАВІКИ!” – містить рядок вірша, яка містить в собі один з головних посилань. Мова має залишитися вільним і чистим-тобто не можна дозволити ворогові захопити Батьківщину і витісняти, каверкать рідну мову. А захопить – від полону врятувати і зберегти його таким же красивим і багатим для онуків. Останнім словом “навіки” Ахматова ніби заклинає співвітчизників та нащадків зберігати російське слово.

Дане вірш пронизана щирою любов’ю до Батьківщини та до рідної мови, кожне його слово закрадається в серце і залишається там назавжди у будь-якої людини, яка любить свою країну. Анна Ахматова написала шедевр, який дозволяв людям повернути сили, щоб боротися за російське слово і який донині відображає силу нації, вольовий характер і любов до своєї культури і мови.