Автор не відносив себе тонкою і чутливою натурою, але у творчості є все-таки якісь образи природи, детально чітко і тонко передають всю грацію навколишнього світу. Його роботи – складний філософський погляд, де створюються паралелі з різними історіями.
«Золота осінь», якраз і є тим віршем, де закладена серйозна філософська думка. Якщо пройтися поверхнево по рядках, то створюється відчуття, що він просто розписує краси осіннього лісу, приводить в бурхливий захват. «Липи обруч золотий – як вінок нареченої», – зазначає поет і відчувається, що наодинці з природою було проведено чимало захоплюючих годин. Але насправді Б. Л. Пастернак відносить даний час року з тим періодом часу, коли людина набирається досвіду, мудрості, стає дорослим і усвідомлює, що молоді роки пішли безповоротно.
Це добре чується в наступній строчці «похована земля», – витончено помічаючи, що осінь – це той проміжок між життям і смертю всього живого. Де символізує опале листя, на які не можна не настати, щоб не залишити відбиток своїх ніг, так і в житті людини, до моменту його заходу, все частіше думає про те, що він зробив протягом життя? Чого можна було допустити, а чого і не було? адже через деякий час, наші дії сприймаються зовсім інакше, ніж тоді, коли це все здійснювалось. «Осінь. Стародавній куточок старих книг, одягу, оружья»…
Аналіз вірша Золота осінь за планом
