Аналіз вірша Пастернака йде Сніг

З першого погляду твір здається простим і схожим на звичайну дитячу лічилочку. Це підкреслюється багаторазово повторюваним рефреном

Вірш було написано поетом у 1957 р. з приводу надзвичайно раннього московського снігопаду.

З першого погляду твір здається простим і схожим на звичайну дитячу лічилочку. Це підкреслюється багаторазово повторюваним рефреном «сніг іде» й самим побудовою вірші. Його рваний ритм з чергуються римами.

Однак поступово Пастернак від простого опису снігопаду переходить до складної метафори, уподібнюючи падаючий сніг небосхилом, що спускається на землю «в заплатанном салопі».

У вірші ставиться один з центральних філософських питань – проблема часу та існування в ньому людини. Поет зазначає, що за цим розміреним снігопадом (спускається небокраєм) непомітно проходить час, «життя не чекає».

Час і, отже, людське життя проходить в одному темпі з цим чарівним снігопадом. Автор ставить питання про те, який же це темп? Або, точніше, щодо чого слід вимірювати швидкість цього руху?

Щодо неба – це лінива зміна одного року за іншим. Стосовно ж людини – роки біжать, як «слова в поемі». Життя непомітно проходить.

Заключна строфа особливо підкреслює цю думку. Темп вірша значно зростає. Три рази підряд повторюється основний рефрен, а потім слідує перерахування буденних речей (пішохід, рослини, перехрестя), промелькнувших на мить у безперервному потоці снігопад-часу.

Аналіз вірша Сніг йде за планом

Дивіться також:  Аналіз вірша Пастернака Зміна