Створюючи чергову своє прекрасне твір Тютчев Федір Іванович намагався внести в нього індивідуальний сенс, і розуміння того, що відбувається навколо. Описуючи природу, він як би разом з нею переживає негоду, а саме таку стихію як гроза.
Тільки починаючи читати цей твір читач може помітити як тонко автор показав зміни стану природи, яка зазнала обвалення на неї грозової хмари і похмурої погоди. Варто зазначити, що автор підкреслив, що гроза в даному випадку стала несподіванкою і лякала, своєї насувається невідомістю.
Саме щоб показати це автор використовує досить велика кількість метафор, і застосовує літературний прийом – уособлення.
Більш того, використання спільнокореневих слів і їх повтор, який зустрічається у вірші зеленіючі і зеленішою дозволяє побачити і відчути зміни, які з’являються в природі під час дощу, грози й негоди.
Так само автор робить акцент на тому, що всім панує якась хвилинна ситуація, ось здавалося б все було чудово, і в одну мить все змінюється, на землю насувається негода.
Важливим буде зазначити, що в передостанній сходинці був застосований синтаксичний паралелізм, і це посприяло передачі миттєвих змін, що трапляються на землі й у небі.
В кінці вірша так звана буря негоди все ж поступається, і на небі з’являється сонце, але читач може зрозуміти, що буря ще поруч, він як би спостерігає за тим, що відбувається навколо, повільно відступаючи.
