Це білий вірш Тургенєва про велику відвагу маленького горобчика.
Спочатку автор змальовує ситуацію. Всім відомий любитель полювання і подорожей Іван Сергійович повертався додому. Йшов він, природно, зі своїм мисливським собакою. Собака бігла попереду – і не дарма.
Ось з’являється щось несподіване, і собака реагує, прискорюючи кроки. Виявляється, що вона зачула (і почула) маленького горобчика. Пташеня, дійсно, випав з гнізда, а собака взяла його за дичину. Собака невблаганно наближалася до невдачливому пташеняти. І раптом ще одна несподіванка – на неї (прямо перед мордою) каменем, наче яструб, впав старий горобець. Він захищав свого пташеняти. Він не злякався собаки, яка набагато більше його, у якій кігті і зуби. Автор зауважує, що собака повинна була здаватися горобцю цим чудовиськом, але все ж він не злякався. Хоч автор і називає його «спотвореним», з взъерошенным виглядом і жалюгідним писком, але людина не може не захоплюватися відвагою маленької птиці. Жалюгідний (особливо в порівнянні з собакою) горобець ще і двічі навіть кинувся на її пику – на вискалені ікла.
Тургенєв підкреслює, що Воробей героїчно захищає своє дитя. Дійсно, він тремтить від жаху, він одурел і захрип, але не біжить. Воробей жертвує собою.
Іван Сергійович уявляє, що Воробей міг би спокійно (або з хвилюванням) сидіти на своїй гілці – безпечною. Але він кинувся у бій! Якась сила, яка більше, ніж він сам, його надихнула. Птицю турбувала не тільки вона сама, а її нащадки. І мало сказати, що в ній говорив лише інстинкт.
І ось Трезор (та сама собака) зупинилася… І вона позадкувала! Вона теж відчула цю Силу, хоча і відчув себе збентеженим.
Господар відкликає пса, йде. І в його серці благоговіння. Саме це слово характеризує ставлення до героїчного горобцю.
У фіналі автор звертається до читача з проханням не сміятися над ним. І робиться висновок, в якому силі дається ім’я – любов. І ця думка розвивається Тургенєвим. Він завершує вірш тим, що саме любов рухає світом.
Вірш побудовано дуже логічно і лаконічно. Немає в нього ніяких зайвих деталей – навіть погода не описана. Воно будується на контрасті жалюгідного горобчика і його героїчного вчинку. Лексика використовується нейтральна, а коли мова йде про цей маленький подвиг, то й урочиста. Оповідач виступає свідком сцени і вона штовхає його на філософські думки.
Аналіз вірша Воробей за планом
