Це один з ключових фрагментів твору. Тут автор, залишився невідомим, висловлює своє ставлення до походу князів на половців, описаний у «Слові о полку Ігоревім».
Великий князь Київський Святослав бачить в стольному місті Давньої Русі віщий сон (у Слові, взагалі, багато чудових деталей), в якому йому відкривається поразка, якої зазнали князів, які виступили у похід.
Ця звістка призводить Святослава у смуток і дорікає Всеволода та Ігоря за переоцінку своїх сил. Він не може дорікнути князів, котрі пішли на одвічних ворогів Русі у відсутності сміливості чи патріотизму. Однак великий князь говорить про самовпевненості і неправильному виборі часу підприємства й оцінці ситуації.
Удільні князі, за його словами, які цілком адекватно відображають дійсний стан речей, захопилися междуусобными війнами. Б’ючись один проти одного, плюндруючи рідну землю, вони надмірно думають про своїх можливостях.
У битві з половцями вони, за словами Святослава, не знайшли честі і слави, хоча, дійсно, пролили кров ворогів. Втрати, понесені російської є раттю, при цьому виявилися занадто великі і неспіврозмірні шкоди, завданого кочівникам, постійно розоряли руську землю своїми набігами. Святослав згадує минулі роки, коли руські дружини йшли помститися за набіги і перемагали, здобуваючи славу.
При цьому великий князь нарікає, що він тепер старий і втратив колишню силу. Справа навіть не у віці Святослава, а в роздробленості Русі. Він міг би захистити свою землю, але визнає, що інші князі не дадуть йому допомоги. У цих словах великого князя автор цього твору давньоруської літератури висловлює вустами номінального правителя Русі своє бачення причини не лише поразки від половців, спіткала Ігоря і Всеволода, але і головних бід руської землі.
Святослав Київський сумно констатує, що часи змінилися і тепер справа йде не так, як у славному минулому. Залишилася лише молодецька завзятість, яка не принесла користі, а тільки згубила князів, понадеявшихся без об’єднання сил, без обдумування стратегії перемогти нахрапом, покладаючись тільки на себе.
Слова Святослава пройняті патріотизмом, турботою про всієї руської землі. Уболіваючи про поразку, великий князь вказує їх головну причину – роздробленість Русі. Він закликає згадати великі перемоги, здобуті під час, коли не було таких суперечок між князями.
