Байка Крилова Вовк і Ягня

Вовк і Ягня малюнок

Байка Вовк і Ягня читати текст

У сильного завжди безсилий винен:
Тому в історії ми тьму прикладів чуємо
Але ми історії не пишемо,
А ось про те як у байках кажуть…

Ягня у спекотний день зайшов до струмка напитися:
І треба ж статися біді,
Що близько тих місць голодний нишпорив Вовк.
Ягняти бачить він, на видобуток прагне;
Але, справі дати хоча законний вигляд і толк,
Кричить: “Як смієш ти, нахаба, нечистим рилом
Тут чисте мутити питво Моє
З піском і з мулом?
За зухвалість такову
Я голову з тебе зірву”. –
“Коли ясновельможний Вовк дозволить,
Насмілюся я донесть, що нижче по струмку
Від Світлості його кроків я на сто п’ю;
І гніватися даремно він зволить:
Пиття каламутити йому ніяк я не можу”. –
“Тому я брешу!
Негідний! Слыхана ль така зухвалість в світі!
Так пригадую, що ти ще в запрошлом літо
Мені тут же якось нагрубив;
Я цього, приятель, не забув!” –
“Помилуй, мені ще й від роду нема році”. –
Ягня говорить. – “Так це був твій брат”. –
“Немає братів у мене”. – “Так це кум чи сват.
Та, словом, хто-небудь із вашого ж роду.
Ви самі, ваші пси і ваші пастухи,
Ви всі мені зла хочете,
І якщо можете, то мені завжди шкодите;
Але я з тобою за їх разведаюсь гріхи”. –
“Ах, я чим винен?” – “Мовчи! Втомився я слухати.
Дозвілля мені розбирати провини твої, щеня!
Ти винен вже тим, що хочеться мені їсти”.
Сказав-і в темний ліс поволік Ягня.

Дивіться також:  Байка Крилова Чиж і голуб