Другорядні і незначні з вигляду герої Майстра і Маргарити насправді мають досить суттєве значення у канві оповідання. Барон Мейгель з’являється в 23 чолі на балу Воланда, куди напросився сам.
Звичайно, постать цієї людини виглядає як би з ряду геть, якщо враховувати загальний склад учасників. Тим не менш, якщо подивитись детальніше, то наявність там барона Мейгеля є не тільки цілком гармонійним, але і практично неминучим. Цей герой несе величезне символічне значення.
Булгаков пише безліч парних героїв, які присутні в ершалаимских і московських главах. Багато персонажі мають свою пару в іншому світі і Мейгель є парним персонажем для Іуди. Він шпигун і зрадник, низький чоловік, якого Маргарита пам’ятає присутності в ресторанах і театрах. Номінально він виконує роботу по ознайомленню іноземців зі столицею і тому пропонує свої послуги Воланду. В дійсності він збирається шпигувати за Воландом (сам по собі цей факт підкреслює безглуздість героя) і напрошується до нього на бал.
Сатана не відмовляє Мейгелю, адже він потрібен йому. Як може здаватися при поверхневому розгляді Азазелло застреливает барона за збігом обставин, без попереднього задуму, але таке розуміння не зовсім вірно. Мейгель – потрібна фігура для диявольською «літургії».
Адже, якщо в канонічній традиції приймається кров Христа, то в диявольській (де все навпаки) потрібна кров Іуди, а Мейгель виступає саме аналогом Іуди, тільки він зраджує (хоче зрадити) не Ієшуа, але Воланда. Звичайно, лукавого не представляється можливим обдурити, адже він сам – суть лукавство, обман. Диявол причащається кров’ю Іуди і тим самим починає свої містерії.
Подібно Юді Мейгель не розуміє небесних цінностей, він орієнтований на земне і власну вигоду. Тому і не усвідомлює всієї безглуздості думки про те, щоб шпигувати за сатаною.
Як кажуть дослідники, бароне Мейгеле сходяться різні прототипи взяті Булгаковим з сучасної йому дійсності. З одного боку він використав образ коменданта Петропавлівської фортеці Єгора Майделя, який також був описуємо Львом Толстим у Воскресінні. Крім цього в Мейгеле проглядаються образи Бориса Штейгера, співробітника НКВС, який подібно літературної Мейгелю займався контактами з іноземцями, і Михайла Майзеля – літературного критика, який звинувачував Булгакова в буржуазному світогляді і апологетическому відношенню до царської Росії.
Звичайно, таким чином Булгаков з властивою йому іронією висміює і принижує цих людей, а також передає звичаї свого часу. Автор досить прямо натякає на суть подібних людей – вони іуди свого часу, які, до речі, також як літературний ершалаимский Юда будуть надалі усунені афраниями свого часу.
