Наука фізіогноміка зародилася ще в давні часи і особливо шанували на Сході. Там вона була галуззю медицини, де до цих пір вважається, що особа людини – повне відображення його життєвого шляху та його внутрішнього світу.
У західному світі фізіогноміку вивчали Теофраст, Гіппократ і Арістотель, котрий написав систематизований працю Physiognomica.
Знаменитий діяч Леонардо да Вінчі і філософ Іоанн Скотт в епоху Середньовіччя доповнили дослідження залежності зовнішності та внутрішнього світу людини своїми спостереженнями.
Загальні положення
Фізіогноміка – це система знань, за допомогою якої визначаються внутрішні особистісні якості, як вроджені, так і набуті, а також аналізуються риси обличчя і мімічні вирази.
Сучасна психологія визнає фізіогноміку чимось серйозним, вважаючи її лженаукою. Обґрунтовують це багатьма експериментами, які спростовують зв’язок між характером людини. У Древній Греції її вважали «мистецтвом Химер».
Однак у побуті знання цієї галузі науки користуються в багатьох сегментах нашого життя, особливою популярністю вона користується в сфері підбору персоналу у великих корпораціях.
