Гнучкість: визначення, засоби та методи розвитку гнучкості

Розвитком фізичних здібностей займаються різні науки, пов’язані з фізичним вихованням і спортом: педагогіка, психологія і фізіологія. Для того, щоб вирішувати проблеми, пов’язані з фізичним розвитком і вихованням, необхідно не тільки ретельно підходити безпосередньо до визначення витривалості, визначення гнучкості та інших фізичних якостей, але і до пошуку оптимальних засобів і методів їх розвитку.

Що таке фізичні якості?

Такі якості представлені, згідно з визначенням, силою, швидкістю, витривалістю, гнучкістю, спритністю. Вони мають безпосереднє відношення до руховим здібностям, будучи, по суті, їх основою. Проявляються вони в рухових уміннях і навичках. Фізичні якості є вродженими, вони забезпечують рухову активність людини.

Що таке гнучкість у фізкультурі: визначення

Добре розвинена гнучкість необхідна в різних видах спорту. У якості однієї з задач, розв’язуваних фізичним вихованням, виступає розвиток гнучкості. Добре розвинуте це фізична якість є важливою умовою успішного навчання фізичним вправам.

Одне з проявів гнучкості пов’язано з внутрішніми змінами, які зачіпають суглоби, м’язову, серцево-судинну систему. Наслідками недостатньої гнучкості можуть бути порушення в поставі, виникнення остеохондрозу, відкладення солей, зміни в ході. Недостатня гнучкість у спортсменів може призвести до травм і не дозволити досконало оволодіти технікою.

Саме визначення гнучкості використовують, щоб визначити властивості рухового апарату, які визначають ступінь рухомості його ланок відносно один одного.

Характеристика гнучкості

У різних видах спортивної та виробничої діяльності гнучкість виступає в якості фактора успіху. Вона забезпечує краще і більш швидке засвоєння техніки виконання рухів, сприяє більш економному застосування швидкості, сили та інших фізичних якостей, що дозволяє набагато ефективніше досягти практичних результатів.

Згідно з визначенням фізичної якості гнучкості, вона одночасно належить до структури і функцій скелетно-м’язової системи, тобто виступає як морфофункціональну. За допомогою цієї якості визначаються граничні межі рухів різних частин тіла.

Дивіться також:  Газовий закон - це... Визначення, різновиди

Класифікація

В якості найбільш важливих ознак, що дозволяють класифікувати гнучкість, виступають наступні фактори:

  • в якому режимі працюють м’язи;
  • використовується чи ні зовнішня допомога.

Відповідно з цим можна виділити такі форми гнучкості, як:

  • динамічна (проявляється у русі);
  • статична (дозволяє зберігати положення тіла);
  • активна, її можна охарактеризувати за допомогою величини амплітуди рухів в ході самостійного виконання вправ за рахунок м’язових зусиль тіла;
  • пасивна, де в якості характеристики виступає максимальна величина амплітуди рухів, що досягається при зовнішньому впливі.

Особливості прояву

Згідно з визначенням, гнучкість являє собою здатність до виконання рухів з великою амплітудою. Найбільш прийнятним цей термін є в тому випадку, коли розглядається рухливість всіх суглобів тіла в сукупності. По відношенню до окремих суглобів доцільніше використовувати поняття «рухливості». Завдяки хорошої гнучкості забезпечується свобода, швидкість, економічність рухів, відбувається збільшення шляхи ефективного докладання зусиль. Недостатній розвиток гнучкості сприяє утруднення координації рухів людини, що пов’язано з обмеженням переміщень окремих ланок тіла.

При визначенні гнучкості розглядаються форми її прояву. При цьому може бути виділена гнучкість активна і пасивна. Активну гнучкість обумовлює виконання рухів з великою амплітудою, що забезпечує власна активність тієї чи іншої групи м’язів. Пасивну гнучкість розглядають як здатності виконувати рухи, на які у той же час впливають зовнішні розтягуючі сили: зусилля партнера, зовнішнє обтяження, спеціальні пристосування та інше.

У відповідності зі способом прояву (і відповідно визначенням), гнучкість поділяють на динамічну і статичну. Прояв динамічної гнучкості пов’язано з рухами, статичної – з позами.

Гнучкість може бути загальною і спеціальною. Для загальної гнучкості характерна висока рухливість (амплітуда руху) всіх суглобів тіла. Спеціальну гнучкість пов’язують з амплітудою рухів, які відповідають техніці виконання конкретного рухового дії.

Дивіться також:  Одушевлені і неживі іменники - як визначити? Одушевлені і неживі іменники

Засоби і методи розвитку

Найбільший педагогічний ефект засобів і методів, спрямованих на розвиток гнучкості, спостерігається в тому випадку, якщо вони застосовуються систематично і цілеспрямовано. При цьому вправи на розтягування повинні застосовуватися в невеликій кількості, але виконувати їх потрібно часто.

В якості засобів, що забезпечують розвиток гнучкості, виступають вправи, які можуть виконуватися з максимальною амплітудою. Вони мають іншу назву – вправи на розтягування. В якості основного обмеження розмаху рухів виступають м’язи-антагоністи. В якості завдання вправ на розтягування виступає розтягування сполучної тканини в цих м’язах, прагнення зробити їх податливими і пружними.

Вправи на розтягування поділяються на активні, пасивні та статичні. Основною характеристикою активних рухів є повна амплітуда виконання (махи кінцівками, ривки, нахили і обертальні рухи тулубом) можуть виконуватися без предметів і з предметами.

До пасивних вправ на гнучкість відносяться:

  • рухи, які виконуються за допомогою партнера;
  • рухи, які виконуються з обтяженням;
  • руху, при виконанні яких використовують гумовий еспандер або амортизатор;
  • пасивні рухи можуть виконуватися і при використанні власної сили (наприклад, при притягування тулуба до ніг, згинання кисті іншою рукою тощо);
  • рухи, які виконуються на снарядах (обтяженням є власний вага тіла).

При виконанні статичних вправ, для яких використовується допомога партнера, власна вага тіла або сила, необхідно зберігати нерухоме положення з граничною амплітудою протягом певного часу (6-9). Після виконання одного підходу необхідно розслабитися, після чого вправу повторюється.