Митрофан – один з головних персонажів комедії, і саме йому присвячено назву. Він вважає себе вже дорослим, хоча зовсім ще дитина, але не милий і наївний, а примхливий і жорстокий. Самозакоханий, так як всі його оточили любов’ю, але такий – обмежує.
Звичайно, він сміється над вчителями. Зрозуміло, що він уже хоче одружитися на красуні Софії. Він нічого не боїться, але дуже боязкий. Тобто він боїться всього, завжди готовий покликати на допомогу нянюшку і матусю, але поводиться з усіма дуже нахабно, зухвало…
І все б нічого! Але от тільки матуся її в усьому підтримує, ніяк не обмежує.
Знайомимося ми з Митрофаном, коли він красується в новому жупані, а мама лає кравця. Митрофан вже виріс – високий, досить щільний хлопець. Обличчя в нього не дуже розумне, як і вчинки. Він трохи глузує над усіма, грає, дуріє. Його точно добре годують, він навіть не знає, тому в нього часто болить живіт. Фізично він виріс, а ось його серцем і душею не займалися. А те, що його мозок просто не хоче запам’ятовувати інформацію (роки три вчить абетку), то це теж капризи Митрофана. Йому здається, що і без наук у нього все буде – стараннями матусі. Вона його майже прилаштувала за багату спадкоємицю Софію, яка ще й дуже красива і добра.
Часто Митрофан робить те, що йому говорять. Не вчителі, звичайно, а мама. Сказала, мовляв, цілуй ручку незнайомій людині, так він і робить. Але тільки заради вигоди. Ніякої ввічливості, доброти, поваги до інших у Митрофанушки немає.
Загалом, Митрофан, може, й не такий поганий, але дуже розпещений. Недоросток вірить у свою винятковість «без зусиль». Він бачить себе успішним поміщиком, бачить себе В його серці немає любові навіть до обожнює його мамі, до вірної няньці, ні до кого. Звичайно, він любить тільки себе, але недостатньо. Інакше він би хоча б вчився, розвивався!
