Інклюзивна освіта за кордоном: особливості, плюси і мінуси, умови вступу

В останні роки все активніше піднімається тема інклюзивної освіти в Росії і за кордоном. Сама ідея такого підходу до навчання просувається з сімдесятих років минулого століття. Саме тоді почали приймати перші закони, спрямовані на надання неповнолітнім, інвалідам великих можливостей для освіти, розвитку, вдосконалення, отже, перспектив у майбутньому.

Сьогодні: варіанти і практика

Навчання за кордоном після 9 класу в європейських, американських освітніх установах суворо підпорядковується рамками законності, нормативним актам. Інклюзія набула поширення у багатьох закладах, розроблено декілька підходів. Деякі установи працюють по системі мэйнстриминга, інтеграції, підхід інших пов’язаний з наданням особливого доступу до можливостей навчатися. Цікавий мэйнстриминг, в рамках якого діти, чиї можливості обмежені в силу здоров’я, зі здоровими активно взаємодіють на святах, в дозвіллєві годинник. Включення таких навчаються в загальноосвітню програму спрямовано на розширення контактів людини, щоправда, власне, освітні цілі відходять на другий план.

Інтеграція – такий підхід до інклюзивної освіти за кордоном, в рамках якого працюють з дітками, чия психіка, фізичний розвиток відрізняються від стандартних. Їх потреби підводять під вимоги освітньої системи, в той час як саму систему навчання під особливих дітей не змінюють. Інваліди отримують можливість навчатися в простій школі, хоча і не в одному класі зі звичайними учнями.

Інклюзія: особливість ідеї

Інклюзивна освіта за кордоном після 11 класу або до цього віку передбачає надходження в спеціальним чином сплановане установа. У ньому вже проведені реформи з метою відповідності потребам, потребам дітей з різними особливостями здоров’я.

Ідея інклюзії полягає в континуумі сервісів, що відповідають потребам особливих учнів. Досвід інклюзивної освіти за кордоном показав: найкращі можливості для соціалізації мають діти, які опинилися в освітньому середовищі, сприятливому для них. Кожна дитина має право бути учасником шкільного життя, він повинен відвідувати школу, до якої приписаний за своїм місцем проживання. Інклюзія передбачає включення хворої дитини та у соціальну активність, і в освітню програму.

Потрібно це?

В наші дні навчання за кордоном після 11 класу або до цього моменту в системі інклюзивної – шанс взяти участь у шкільному житті, влаштованої під вимоги учасників. Європейські, американські освітні установи, що працюють за такою системою, дають своїм школярам достатню підтримку, відчуття захищеності, безпеки. Кожен учасник може прагнути до нового, досягати успіхів, нових висот, насолоджуватися соціальної життям і цінувати кожну хвилину такого спілкування.

Інклюзивна освіта в Росії і за кордоном направлено на дещо інші цілі, ніж звичайна традиційна система. Досягнення, до яких прагнуть учасники школи, – жити соціальної життям, бути активними учасниками колективу. Кожен школяр має на це право, а нюанси його фізіології або психічного стану не повинні обмежувати можливості. Інклюзивна освітня система спрямована на максимально високий і продуктивний рівень міжособистісної взаємодії, а кожен учень може розраховувати на допомогу в будь-якій складній ситуації.

Варіанти та шляхи

Розвиток інклюзивної освіти за кордоном поступово йшло по шляху надання все більшої цінності колективу, суспільству, взаємним зв’язкам між людьми. Діти не тільки вчаться і в цей час взаємодіють, але також приймають рішення спільно, що допомагає їм вдосконалювати себе. Розроблено кілька підходів, спрямованих на підвищення ефективності такого освітнього методу. Їх завдання – залучення учнів до прийняття рішення групою, а також залучення їх до колективного навчання. Дітей необхідно залучати до однакових варіантів активності, але завдання для кожного учасника вибирають виходячи з його потреб та можливостей.

Дивіться також:  Економічна частина диплома (приклад)

Основна ідея, яка сформувалася за всю історію розвитку інклюзивної освіти за кордоном, – прирівнювання інвалідів до звичайним дітям. Педагоги зобов’язані сприймати всіх учнів однаково. Щоб активізувати групову роботу, відповідальні за колектив дорослі можуть вдаватися до різним стратегіям, організовувати польові роботи, лабораторні проекти, сучасні дослідження. Важливий аспект навчання – ігровий. Роль педагога в такій освітній системі відрізняється від класичної школи. Вчитель інтегрований у середовище школярів.

Все вдосконалюється

Хоча розвиток інклюзивної освіти за кордоном почалося близько півстоліття тому, тільки в останньому десятилітті минулого століття були опубліковані важливі роботи, присвячені цьому питанню. У них особлива увага приділялася батьківського самостійної організації, активності в суспільстві інвалідів повнолітньої вікової групи. Привернули увагу противники вузького підходу до соціалізації, реабілітації, захисту людей з особливими потребами. Саме тоді вперше голосно заговорили про захист прав людей, чиї можливості обмежені в силу особливостей фізіології і психіки, а також про необхідність розширення їх шансів у дорослого самостійного життя. Саме ці публікації стали свого роду каталізатором. Вони привернули увагу широкої громадськості до проблеми освіти інвалідів, на тлі чого розгорілися дискусії про права, можливості, освіту, інтеграції в суспільство.

Історія інклюзивної освіти за кордоном включає чимало досліджень, спрямованих на оцінку ефективності такої програми. Фахівці аналізують підсумки успішності та фінансові вливання в різні системи навчання. Проведені протягом майже десятиліття великі статистичні та аналітичні дослідження наочно показали: інтегрована схема допомагає на рівні адекватних витрат домогтися великих досягнень учнів, тому справедливо вважається вигідною. Втім, за кордоном освітні установи мають право на спеціальну фінансову підтримку, спрямовану саме для забезпечення можливостей інвалідів вчитися. Чим більше таких школярів буде в установі, тим багатшим буде фінансування, що робить зацікавленими в залученні особливих учнів і викладачів, і адміністративний склад.

Актуальність питання

Не так давно, на рубежі століть, історія інклюзивної освіти за кордоном пережила особливо важливий поворот: перші особи відразу декількох передових держав назвали це спрямування освітнього процесу пріоритетною концепцією. Її закликають розвивати і вдосконалювати, поступово підводити під цю ідею світова освіта і політичну систему планети. Основне завдання освітніх установ – стати першопрохідцями на шляху усунення дискримінації, а також зростання рівня навчання дітей різних категорій, типів та класів. Потреби в освіті є у всіх і кожного, але певні особливості здоров’я фізичного, психічного роблять коло таких вимог ширше або вже для конкретної людини. Деякі мають обмежені можливості в силу здоров’я, інші талановиті і особливо обдаровані, треті належать до особливим соціальним прошаркам.

Ось вже не перший рік батьки дітей з обмеженими можливостями ламають голову над тим, як відправити своїх чад у найкращі освітні установи, можна туди вступити, як. Навчання за кордоном – чи не мрія багатьох, і до її втілення в життя люди прагнуть всіма силами. Це не дивно, адже потрапити в таку школу для багатьох означає дати своїм чадам найкращі можливості в майбутньому. Спеціальні освітні установи дають шанс нашої спільноти на инклюзию взагалі, на розвиток такої культури масово на всій планеті. Наукова і практична робота, співпраця педагогів, соціологів і політиків спрямовані на генерування найбільш перспективного шляху втілення інклюзивної освіти.

Питання: важливий для всіх

Інклюзивна освіта за кордоном і в нашій державі – одночасно проблема практична, дослідницька, наукова. В нашій країні цей тип освітніх установ ще тільки зароджується і проблема реалізації стоїть виключно гостро. Багато фахівців не дарма закликають аналізувати досвід закордонних колег: близько півстоліття історії дозволило накопичити чимало корисних відомостей, які допомагають молодим установам уникнути скоєних першопрохідцями помилок. Критичний аналіз іноземного досвіду та його застосування з урахуванням особливостей, реалій нашого світу – важливий напрямок роботи для освітньої системи Росії.

Дивіться також:  Основи педагогічної майстерності: сутність та формування, програми і методичні посібники

З року в рік в інклюзивну освіту за кордоном і в межах рідної країни зацікавлене все більше людей, оскільки кількість інвалідів серед неповнолітніх зростає. Фахівці ВООЗ підрахували: більше 12 мільйонів дітей у різних країнах потребу у власному місці в інклюзивної освітньої системи. В реальності основний відсоток цих дітей змушений жити в маргінальному суспільстві. Вони не отримують зовсім ніякого освіти, або воно дуже низької якості, що робить практично неможливим у майбутньому входження людини з обмеженими можливостями в соціум.

Чи потрібно нам це?

Як вище було зазначено, інклюзивна освіта за кордоном почало активно розвиватися ще в минулому столітті, і в наші дні його історія – близько півстоліття. У Росії вперше необхідність спеціального підходу для включення інвалідів у суспільну та освітню життя була озвучена ще в початку минулого століття, але реальні успіхи у спільному навчанні так і не були досягнуті, та й самі ідеї визнання і поширення не отримали. В наші дні викладки тієї епохи стали фундаментом для експериментальної роботи, але ті висновки були сформульовані в зовсім іншому середовищі, тому потребують перегляду і доопрацювання.

В наші дні інклюзивна освіта за кордоном розвивається досить активно, а от в межах Росії проблем для інвалідів все ще вкрай багато. Деякі вважають, що без радикальних заходів не обійтися і необхідно повністю змінювати соціальну систему, підхід до освітнього процесу. Ймовірно, успіх буде досягнутий, якщо змінити суспільне сприйняття осіб з обмеженими можливостями, але перетворення інвалідів в учасників соціуму відбувається вкрай повільно – дуже сильні стереотипи. Багатьом здається, що саме наявність особливостей розвитку, порушень – основна ознака для розподілу людей на групи, обмеження їх у можливостях отримання знань і навичок. Спеціальне освіту, якщо слідувати стереотипам, має ізолюватися від загального, й такі думки досі домінують в головах багатьох, від простих батьків до відповідальних осіб, керівників освітньої системою державного рівня. Інклюзія – це гуманістичний підхід з величезним потенціалом, він спрямований на зміну суспільного погляду і формування нового соціуму, де кожен буде мати своє місце, кожен виявиться корисним.

Дослідження питання

У нашій країні склалася досить складна ситуація, і багато закликають буквально невідкладно впроваджувати нововведення, щоб зрушити справу з мертвої точки. Для цього, безумовно, потрібно залучати закордонний досвід, і починати варто з аналізу наукових робіт, присвячених інклюзивної освіти. Вже розроблено чимало моделей, і при певній доробці їх можна застосовувати для муніципальних освітніх закладів нашої держави. Впровадження такої системи дозволило б реалізувати освітню систему, врахувавши вимоги законодавства навіть на тлі відсутності технологій і напрацювань – їх ще тільки належить створити. За кордоном є чимало установ, успішно впровадили інклюзивний підхід, і багато готові ділитися своїм досвідом і набутими знаннями з колегами всередині країни та з інших держав. Критичне осмислення такої інформації дозволило б застосувати досвід на практиці в нашій країні.

Щоб зрозуміти і розібратися в досвіді освітніх установ, розумно звернути увагу на практику інклюзивної освіти в різних державах. Найбільш цікавими виглядають американські, англійські, німецькі школи. Активно розвивається ідея інклюзивного навчання в Італії. Незамінний найцінніший досвід скандинавських колег – шведських і датських педагогів.

Дивіться також:  Система технічного зору: особливості, завдання, принципи роботи, основні компоненти

Як це працює?

Інклюзивна освіта передбачає залучення до процесу спеціалізованого педагога. Його сфера відповідальності – підтримувати клас, в якому навчається дитина з обмеженими можливостями. Завдання вчителя – допомагати тому педагогу, який викладає предмети, а також підтримувати учнів, що зіткнулися з тимчасовими труднощами. Спеціальний педагог відповідає за забезпечення взаємодії між здоровими і хворіючими учнями, щоб виключити стигматизацію інвалідів і створити здорову обстановку взаємної допомоги і дружелюбності. Комплексна підтримка – основна ідея інклюзивної освіти.

Область відповідальності вчителя, який працює в системі, складання плану, розробка інструкцій, взаємна робота з вчителями, що викладають дисципліни. Щоб людина впорався зі своїм завданням, він повинен отримати освіту педагога і пройти додаткову програму, в рамках якої усвідомити всі особливості і специфіку інклюзивної системи. В європейських державах, в Америці таким педагогом може стати тільки людина з вищою освітою, науковим ступенем, що пройшов не менше ніж дворічне стажування. Він повинен підтвердити свої вміння та навички офіційним сертифікатом. Відповідальність за підготовку соціалізованого педагогічного складу покладено на університети. Особливо суворо вимоги до вчителів обумовлені в італійському законодавстві, де зазначено, що такі люди зобов’язані індивідуально підтримувати чотирьох інвалідів.

Робота в групі

Спеціальна підтримка, на яку можуть розраховувати інваліди у рамках інклюзивної освіти, надається з боку команди вчителів з різних дисциплін. З дітьми працюють вихователі, помічники, соціальні працівники, дефектологи, лікарі, батьки і зацікавлені в їх долі представники соціальних об’єднань. Сумарно, таким чином, реалізована єдина освітня політика, що дозволяє позбавити дитину від маргінальних сторін життя і дати йому можливість на краще майбутнє. Кожен з дорослих, бере участь у процесі, несе відповідальність за успіх роботи.

Як потрапити?

Для багатьох батьків не настільки цікава особливість реалізації системи, скільки важливо зрозуміти, як вчинити. Навчання за кордоном після 9 класу навіть у загальному закладі, розрахованому на всіх бажаючих, для іноземця стає серйозним випробуванням, а от дітям з певними труднощами, особливостями, обмеженнями, пов’язаними зі здоров’ям фізичним, психічним, доводиться зовсім складно. В даний час є певні програми отримання доступу до спеціалізованого навчання. Простіше, безумовно, потрапити в повністю приватний навчальний заклад – для цього досить вибрати підходяще, де були б вільні місця, написати заявку і сплатити за надання освітньої послуги. Як правило, проблем з прийомом іноземця в колектив учнів не виникає, а педагогічний персонал готовий до такої роботи, тому допомагає дитині швидко адаптуватися на місці.

Як видно при аналізі основних етапів розвитку інклюзивної освіти за кордоном, розраховувати на безкоштовне навчання громадяни іншої країни навряд чи можуть. Як би не були досконалі внутрішні інститути, переважно всі стикаються з однією проблемою – недостатньо місць в освітніх установах навіть для бажаючих навчатися з власної країни. Безумовно, віддати своє чадо в інклюзивну закордонну школу за власний рахунок може далеко не кожна родина, і іноді певну допомогу можуть надати органи соціальної підтримки. Варто визнати: на чудеса розраховувати не доводиться, тому оптимальний варіант для дітей нашої країни – вдосконалення дорослими освітньої системи з тим, щоб кожен мав рівні можливості соціалізації, навчання і дорослішання будинку.