Процес поділу Британської Індії, колишньої колонії Великобританії, почався в серпні 1947 року. Він привів до затяжної конфронтації і кривавих сутичок, в яких, тільки за офіційними даними, загинуло не менше мільйона чоловік, і ще 18 мільйонів були змушені шукати притулку у сусідніх країнах. Однією з основних причин розбрату стали домагання Індії і Пакистану на область, розташовану на північному заході півострова Індостан і іменовану Кашміром. Її роль у розігралася трагедії була настільки велика, що всі подальші події отримали назву Кашмірського конфлікту.
Зіткнення на релігійному ґрунті
Початком конфлікту стали зіткнення на релігійному грунті між жителями князівства Джамму і Кашмір, заснованого за сто років до описуваних подій в північно-західній частині Індії. Їх причина полягала в тому, що більшу частину населення, приблизно 80 %, становили мусульмани, тоді як у владі перебував індуїст – ставленик британських властей махараджа Харі Сінгх. Це і перш викликало загальне невдоволення, однак встановлений у країні жорсткий політичний режим не дозволяв йому вилитися у відкриті сутички.
Влітку 1947 року, у зв’язку з почався розділом Британської колонії, контроль влади ослаб, і в декількох районах князівства місцеві жителі, скориставшись цим, підняли повстання проти ненависного їм махараджі. Дещо пізніше з території Пакистану їм на допомогу прибули одновірці – ополченці з племен юсуфзаев, масудов, афридиев, а також мусульмани, які проживали на південному сході і південному заході Афганістану.
Характерно, що почалася в Кашмірі війна носила суто релігійний характер, і ні одна з противоборствовавших сторін на ранньому етапі не висувала політичних вимог. Тим не менш вже в кінці жовтня того ж року повстанці захопили більшу частину території князівства і, проголосивши створення незалежного адміністративного утворення Азад Кашмір (Вільний Кашмір), спробували приєднати його до Пакистану.
