Князь Юрій Всеволодович: біографія, історія, роки правління, досягнення

Історія Київської Русі, а потім і Російської держави, сповнена подій. Протягом століть з часів свого заснування ця держава постійно зростало і зміцнювалося, незважаючи на вторгнення ворогів. В управлінні ним брало участь багато видатних і знатних людей. Один із правителів, який вплинув на історію держави Російської, був князь Юрій Всеволодович. Що це був за людина? Яка його біографія? Чого він досяг за роки свого правління? На всі ці питання можна знайти відповіді в цій статті.

Ранні роки князя

Народився Юрій-у Суздалі 26 листопада 1188 року в родині князя Всеволода Юрійовича на прізвисько Велике Гніздо і його першої дружини Марії Всеволжей. Він був другим сином Всеволода. Ростовський священик Лука хрестив його в місті Суздалі. В кінці липня 1192 року Юрій був посаджений на коня після так званого обряду постригу.

У віці 19 років княжич вже почав брати участь у походах разом зі своїми братами проти інших князів. Наприклад, у 1207 році в похід на Рязань, 1208-1209 рр. — на Торжок, а у 1209 р. проти рязанських жителів. В 1211 році Юрій одружується з дочкою Всеволода, князя Чернігівського, княжні Агафії Всеволодівні. Вінчалися вони в Успенському соборі міста Володимира.

Родина князя Юрія Всеволодовича

Агафія народила чоловікові п’ятьох дітей. Первістком був Всеволод, народжений у 1212 або 1213 році, майбутній князь Новгорода. Другим сином був Мстислав, що з’явився на світ після 1213 року. Потім Агафія в 1215 році народила дочку, якій дали ім’я Добрава. Вона згодом вийшла заміж за Волинського князя. Після 1218 року у них народився третій і останній син Володимир. А в 1229 році з’явилася на світ ще одна дочка Феодора. Але з-за навали монголо-татар всі діти, крім Добравы, загинули в 1238 році. Таким чином, Юрій Всеволодович, великий князь Володимирський, залишився без спадкоємця.

Відносини з братом

З 1211 року відносини Юрія з його старшим братом Костянтином стають напруженими. Причиною конфлікту і міжусобиці між двома рідними братами стає вирішення їх батька Всеволода віддати місто Володимир своєму другому синові. Після смерті князя Костянтин намагається повернути його собі. Тоді і починається ворожнеча між братами. Став великим князем, Юрій Всеволодович зі своїм військом кілька разів бився з Костянтином і його дружиною.

Дивіться також:  Берельские кургани в Казахстані – ворота у світ мертвих

Але сили були рівними. Тому ніхто з них не міг перемогти. Через 4 роки ворожнеча закінчується на користь Костянтина. На його бік став Мстислав, і разом їм вдалося захопити місто Володимир. Костянтин стає його власником, але через 2 роки (у 1218 році) він помирає. І знову місто повертається у володіння Юрія Всеволодовича. На додаток до Володимира князь отримує ще і Суздаль.

Політика Юрія Всеволодовича

За великим рахунком політика володимиро-суздальського князя Юрія Всеволодовича була продовженням політики його батька. Він теж не був любителем військових битв, а намагався мати мирні відносини зі своїми сусідами. Князь Юрій волів більше дипломатичні переговори і різні хитрощі, які допомагали уникати конфліктів і напружених відносин. В цьому він досяг гарних результатів.

Тим не менш Юрію Всеволодовичу все-таки доводилося організовувати військові походи або брати участь в битвах. Наприклад, у 1220 році він посилає своє військо на чолі зі Святославом проти булгар, що знаходилися в Поволжі. Причиною походу стало захоплення російських земель. Князівська армія досягла болгарських земель і завоювала кілька селищ, а потім виграла битву з самим противником. Князь Юрій отримує пропозицію про перемир’я, але тільки з третьої спроби булгарам вдається його укласти. Це сталося в 1221 році. З цього часу російські князі починають користуватися великим впливом на територіях, прилеглих до річок Волзі та Оці. Тоді ж починається і будівництво міста, який нині відомий як Нижній Новгород.

Пізніше князь Юрій Всеволодович веде боротьбу з естами під Ревелем. У цьому йому допомагають литовці, які пізніше перехитрили його і почали завойовувати землі Русі, розорюючи їх. Приблизно в цей же час припадає князеві брати участь і в конфлікті з жителями Новгорода, який він успішно вирішує.

Дивіться також:  Міф чи реальність? Сімо Хяюхя - Біла Смерть

В 1226 році Юрій Всеволодович воює з мордовською князями за територію, що знаходиться поруч з побудованим Нижнім Новгородом. Після кількох його походів мордовські князі нападають на місто, тим самим починаючи довгостроковий конфлікт, який проходив з перемінним успіхом для обох сторін. Але на руські землі насувалася більш серйозна загроза — військо татаро-монголів.

Вторгнення кочівників в руські землі

Ще у 1223 році під час навали монголів на північне Причорномор’я князі південноруських земель звернулися до князю Юрію за допомогою. Тоді він відправив разом з військом свого племінника Василька Костянтиновича, але той встиг дійти тільки до Чернігова, коли дізнався про сумному результаті битви на річці Калці.

У 1236 році татаро-монголи вирішують йти на Європу. І роблять це вони через землі Русі. В кінці наступного року хан Батий йде на Рязань, захоплює її і рухається в бік Москви. Через деякий час хан підходить до Коломиї, а потім і до Москви, яку він спалює. Після цього він спрямовує своє військо на місто Володимир. Так досить швидко монголо-татарські орди захоплювали російські землі.

Загибель князя

Дізнавшись такі сумні новини про успіхи противника, Юрій Всеволодович, князь Володимирський, після наради з боярами відправляється за Волгу, щоб зібрати собі військо. У Володимирі залишаються його дружина, двоє синів, донька та інші близькі Юрія люди. На початку лютого монголо-татари починають облогу міста, який був ними захоплений 7 лютого. Вони вриваються і спалюють Володимир. Родина і близькі Володимирського князя гинуть від руки противників.

Менш ніж через місяць, а саме 4 березня, вступає з ворогами в бій князь Юрій Всеволодович. Битва відбувається на річці Сить. На жаль, це бій закінчується поразкою російського війська, під час якої гине і сам князь Володимирський. Обезголовлене тіло Юрія знайшов Ростовський єпископ Кирил, який повертався з Белоозера. Він переніс останки князя до міста й поховав. Через час була знайдена і голова Юрія.

У 1239 році останки Юрія Всеволодовича були перенесені у Володимир і поховані в Успенському соборі. Так закінчилося життя великого князя руського.

Дивіться також:  Створення світу в Зоряному Храмі: історія та фото

Результати правління

До правління князя Юрія Всеволодовича історики ставляться по-різному. Одні визнають, що він вніс великий внесок в розширення руських земель. Інші вважають його правління поганим, так як він не зміг захистити Русь від навали кочівників, тим самим дозволивши їм панувати на руських землях. Але в той час багато князівства не змогли протистояти грізному і сильному противнику. Не варто забувати і те, що під час правління Юрія було збудовано кілька великих міст, соборів і церков. Також він вів успішну політику до самого навали, що говорить про його талант і дипломатичних здібностях.

Деякі факти про Юрія Всеволодовича

З життям князя Юрія пов’язано кілька цікавих фактів:

  • Примітно, що з усієї родини князя найдовше прожила його дочка Добрава, тому що вона вийшла заміж за волинського князя Василька у 1226 році і прожила 50 років.
  • Місто-фортеця Нижній Новгород був побудований всього лише за один рік. Першими його поселенцями стали ремісники, які втекли з Новгорода. Юрій Всеволодович допомагав їм, задіявши в будівництві.

  • Початком правління князя Юрія Всеволодовича вважається 1212 рік, хоча в 1216-му воно припинилося і продовжилося в 1218 році аж до загибелі в 1238-м.
  • Хоча князь волів дипломатичні переговори військових дій, тим не менше він сам особисто брав участь у 6 походах: у 1221 році проти Волзької Булгарії, у 1224 проти Новгородської землі, в 1226 році проти Чернігівського князівства, в 1229 проти Мордви, в 1231 році знову проти Чернігівського князівства і в кінці кінців в 1238 проти монголо-татар.

  • За свідченням одного літописця, Юрій Всеволодович був набожною людиною, прагнув завжди слідувати Божим заповідям, поважав священиків, будував церкви, не проходив повз жебраків, був щедрий і мав хороші якості.
  • У 1645 році князь Юрій був канонізований за свій внесок у розвиток на Русі християнської віри, а також за милосердя до ворогів.