Ще в Стародавньому Єгипті з’явилася наука, за допомогою якої можна було вимірювати об’єми, площі та інші величини. Поштовхом до цього послужило будівництво пірамід. Воно передбачало значне число складних розрахунків. І крім будівництва, було важливо правильно виміряти землю. Звідси і з’явилася наука “геометрія” від грецьких слів “геос” – земля і “метрио” – вимірюю.
Дослідження геометричних форм сприяло спостереження астрономічних явищ. І вже в 17-м столітті до н.е. були знайдені початкові способи розрахунку площі кола, об’єму кулі та найголовніше відкриття – теорема Піфагора.
Формулювання теореми про кола, вписаного в трикутник виглядає наступним чином:
У трикутник можна вписати тільки одну окружність.
При такому розташуванні окружність – вписана, а трикутник – описаний навколо кола.
Формулювання теореми про центр кола, вписаного в трикутник, виглядає наступним чином:
Центральна точка кола, вписаного у трикутник, є точка перетину бісектрис трикутника.
