Комунікативна функція культури: що це таке?

Суспільство, в якому ми живемо, постійно оперує поняттям «культура». Сучасне життя практично невіддільна від цього поняття. Однак обивателю буває досить складно дати йому точне визначення. На розум відразу приходить вислів «садівничі культури», інші пов’язують його з театром і музикою, треті заговорять про «культуру мови». Давайте розберемося, що таке культура і які функції вона виконує в суспільстві.

Термін та його визначення

Сам термін «культура» походить від латинського colere і виник близько 2000 років тому. Спочатку це слово означало обробку ґрунту і всілякі сільськогосподарські роботи. Досі звучать відлунням минулого поняття «агрокультура», «садівнича культура», «сільськогосподарська культура» та інші.

У першому столітті до нашої ери Цицерон вперше вжив цей термін по відношенню до людини, позначивши їм виховання, освіта і цінності громадянина і індивіда. З тих пір це культурологічне поняття стало розвиватися в новому напрямку.

Так як виховання і освіта немислимі без виділення світу людини з навколишнього середовища, дуже скоро культура стала означати цей круг особливих цінностей і занять, що перетворюють просто людини до людини розумної, а з часом і в людини привелегированного — має доступ до знань, книг, театру або науці.

З часом термін обростав новими значеннями. З розвитком науки слово «культура» стали відносити до різних тимчасових віхам — «культура стародавнього Риму». Використовували його для виділення певних соціальних груп — «культура хіпі» або сфер життя — «міська культура».

У повсякденності цим культурологічним терміном стали позначати якийсь гіпотетично ідеальний моральний вигляд людини в якості синоніму «вихованості».

На сьогоднішній день налічується близько 1000 визначень поняття «культура», більшою чи меншою мірою перегукуються між собою.

Загрузка...

Функції культури

Грунтуючись на вищесказаному, можна зробити висновок, що культура відіграє найважливішу роль в житті кожного окремого суспільства і всього людства в цілому. Вона є своєрідним засобом збору, зберігання і передачі всього людського досвіду майбутнім поколінням.

Пізнавальну, адаптивну, виховну, нормативну, розважальну, знакову і комунікативну функцію культури вивчає культурологія. Всі ці функції випливають одне з одного або служать основою одна для іншої.

Незаперечно одне: культура є базисом, фундаментом людства, і акумулює в собі весь коли-небудь отриманий досвід і знання в систему, регулюючу життя суспільства на всіх його рівнях.

Будь-який індивід існує в певному культурному просторі. Людина невіддільний від культури і протягом усього життя вони взаємодіють, змінюючи і доповнюючи один одного.

Спочатку установки, цінності, погляди та інтереси дитини формуються під впливом середовища, в яку він вміщений і в якій змушений функціонувати. Людина зростає, і з часом вже на основі сформованих уявлень він, у свою чергу, уже сам змінює і формує середовище, в якому ростуть нові майбутні індивіди.

Реалізація цієї взаємодії неможлива без комунікативної функції культури.

Комунікація як єдиний продуктивний вид взаємодії

Виникнення та існування будь-якого суспільства неможливе без комунікації. Словник культурологічних понять визначає комунікацію як процес взаємодії, основна мета якого — передача інформації.

У рамках однієї статті неможливо охопити всю повноту, види і особливості всіх видів комунікацій, можливих в суспільстві. Тому зупинимося докладніше на деяких з них.

За способом передачі інформації комунікацію можна розділити на вербальну та невербальну. Система «культура-людина» використовує обидва види комунікації для реалізації однієї з найважливіших своїх функцій — до першої відносяться всі види мов, коли-небудь створених людиною, до другої — жести, міміка, рухи тіла, тембр голосу і інші паравербальні засоби.

Дивіться також:  Внутрішкільний облік: підстави для постановки, характеристика для зняття з обліку, індивідуальна профілактична робота з неповнолітніми

Комунікативна функція культури передбачає міжособистісне взаємодія людей. Так склалося, що людина сильна саме у суспільстві — поодинці він не в змозі впоратися з якоюсь важкою проблемою.

В більшості випадків без спілкування людина випадає з суспільства, не відчуває себе повноцінним індивідом, а тривала ізоляція, як правило, призводить до моральної деградації. Тільки через комунікацію люди стають членами суспільства, а потім, у свою чергу, спілкуючись і взаємодіючи, вони створюють і розвивають це саме суспільство. Таким чином реалізується комунікативна функція культури.

Історія про вавилонську вежу

Як ми вже з’ясували, комунікативна функція культури полягає в тому, що вона забезпечує спілкування людей у процесі будь-якої діяльності. В першу чергу необхідність такої взаємодії виникає під час спільної праці.

Дуже наочним прикладом комунікативної функції культури є біблійна історія про вавилонську вежу.

Після потопу у синів Ноя і їх дружин народилося багато дітей, а потім і онуків. Людей було багато, і говорили вони всі на одній мові. І тоді вони вирішили спорудити величезну вежу висотою до Бога і тим самим «зробити собі ім’я, ніж розсіятися по всій землі».

Люди з ентузіазмом взялися за справу — одні з них робили цеглу, інші місили глину, треті возили матеріали до підніжжя вежі. Споруда росла на очах. Богу не сподобалися їх честолюбство і плани, і тому він спустився з небес і змішав мови людей.

На ранок вони прокинулися і не змогли зрозуміти один одного — брати і сестри, батьки і діти говорили на різних мовах. Будівництво сильно сповільнилося, а потім і зовсім зупинився. Люди розбрелися по всій землі і заснували свої міста і країни.

Якщо відкинути релігійну і моральну складову біблійної притчі, ця історія дуже цінна з культурологічної точки зору. Вона наочно показує, що комунікативна функція культури забезпечує ефективну взаємодію між людьми, без якого неможливе досягнення спільних цілей.

Процес здійснення комунікації

Ми вже з’ясували, що комунікативна функція культури — це забезпечення безперешкодного спілкування між окремо взятими індивідами, а також між суспільством та індивідом.

Для комунікації люди використовують різноманітні види мов. Сюди відносяться не тільки природні, історично сформовані прислівники, але і всілякі види штучних мов — коди, математичні та фізичні формули, знаки і символи.

Всі штучні мови можна умовно розділити на дві великі групи. У першу входять створені для заміщення природного мови, і найяскравішим прикладом може служити есперанто, складений з слів латинського та грецького походження. Сюди відноситься також азбука Морзе і всілякі жестові системи.

До другої групи належать мови, створені для рішення різних завдань. Сюди в першу чергу відноситься мову математики і фізики, комп’ютерний мову кодування і різні алгоритми.

Процес комунікації можна умовно розділити на три частини:

  • кодування інформації;
  • передача інформації;
  • розкодування повідомлення.

На всіх трьох етапах можлива втрата або спотворення відомостей. Чому це відбувається? Цілком очевидно, що комунікативна функція культури реалізується нерівномірно по всій земній кулі.

Різні природні умови, історична підоснова, культурологічні процеси формують абсолютно різні людські суспільства. У кожному з них розвивається абсолютно індивідуальний мову, перевести який на інші мови без втрати будь-якої частини інформації практично неможливо.

Цьому сприяє наявність так званих мовних лакун — відсутність у лексичній системі однієї мови поняття для позначення якогось явища чи предмета.

Дивіться також:  Школа № 1514: відгуки батьків, випускники, учительський склад

Це досить легко проілюструвати російським словом «рука», для якого відсутнє відповідне визначення в англійській, де власне рука розділяється на дві складові — hand (рука від кисті до ліктя) і arm (рука від ліктя і вище).

Здавалося б, таке просте слово чи може створити суттєві проблеми в комунікації, але вивчають іноземну мову легко доведуть вам зворотнє. Як ви тримаєте дитину? На руках. Використовувати для цього hand або arm?

І якщо труднощі виникають у таких простих випадках, то що говорити про більш складних лакунах, коли не лише слово, але ціле явище або поняття відсутнє у мові-реципієнті або мові-джерелі?

Подібні мовні дилеми завдають великої шкоди комунікативної функції культури, але одночасно народжують цікаві явища на зразок перемикання кодів. Про це поговоримо далі.

Перемикання кодів в мовній культурі

Що ж таке перемикання кодів? Це поняття, що з’явилося на стику мовознавства і культурології. Воно отримало своє широке поширення в середовищі іммігрантів. Це спонтанне перемикання з однієї мови на іншу і назад.

Існує внутрішнє (вставка до одного слова) і зовнішнє (вставка фрази або речення) перемикання. Практично завжди подібне явище виникає на місці мовної лакуни.

Розглянемо ефект перемикання кодів на прикладі російських німців. У німецькій мові є досить ємне слово Termin, що означає певну призначений час, зустріч. Це і запис до лікаря або перукаря, і запланована зустріч з друзями. Зовсім виразно в російській мові немає точного еквівалента цього слова, тому більшість іммігрантів вже через кілька місяців життя в Німеччині перестають шукати підходяще до кожного певного нагоди російське слово, замінюючи його німецьким.

Комунікативна культура: поняття, особливості, структура, функції

Ефект перемикання кодів нерозривно пов’язаний з комунікативною культурою мовця. Що означає це явище? Розглянемо поняття, особливості, структуру та функції комунікативної культури докладніше.

Комунікативна культура — це сукупність знань і навичок особистості, які забезпечують доброзичливе спілкування з іншими індивідами. Її структуру складають базові комунікативні навички — загальна грамотність, доступність мови для співрозмовника, адекватність вживання слів і виразів, доречність вибраного тону бесіди, контроль над психоемоційним станом.

Комунікативна культура є сполучною ланкою, компонентом усіх видів культур. Без неї просто неможливо ефективну взаємодію. Дитина починає осягати комунікативну культуру буквально з самого народження — з піснями і потешками, з першими віршами і пісеньками, копіюючи і калькируя тон, фрази і реакції близьких йому людей.

Людина в системі «комунікативна культура — індивід» є одночасно і реципієнтом, і донором. Формування комунікативної культури особистості передбачає:

  • розвиток ряду психологічних і розумових властивостей;
  • оволодіння засобами комунікації;
  • формування соціальних установок;
  • розвиток комунікативних умінь.

Таким чином можна зробити висновок, що до основної функції комунікативної культури відноситься формування мислення людини і пошук найбільш ефективних способів взаємодії з іншими людьми. Розвиток навичок ефективної комунікації дозволить відчувати себе впевнено в будь-якій компанії і в будь-яких умовах, а також навчитися впливати на розвиток ситуації у власних інтересах.

Роль комунікативної функції у художній культурі

Основне завдання мистецтва, як і мови, збереження і передача наступним поколінням певних знань, умінь і всілякої інформації. Незалежно від того, чи має художник, актор, музикант чи інший діяч культури у планах передати якусь інформацію іншим людям або ж розглядає її лише як спосіб самовираження — мистецтво несе в собі відбиток особистості творця і духу часу, і тому за своєю суттю є засобом комунікації.

Дивіться також:  Цікава задачка: що важче, кілограм вати чи кілограм заліза?

Що таке комунікативна функція культури і мистецтва? Весь сенс існування останнього полягає в тому, щоб акумулювати і передавати іншим людям духовний досвід. А значить, мистецтво саме по собі і є своєрідним засобом комунікації не тільки між окремими людьми, але і між різними поколіннями.

Будучи, проте, досить своєрідним засобом комунікації, мистецтво має свої специфічні особливості:

  1. Стирання кордонів. Комунікативні можливості будь-якої мови обмежені суспільством людей, які його розуміють. Мистецтво стирає межі між людьми, будучи універсальним і доступним всім засобом комунікації.
  2. Специфічність завдання. Якщо метою будь вербальної комунікації є передача максимально можливої достовірної інформації, то завдання мистецтва — наповнювати людей своїм ідейним змістом, виховувати їх духовно.
  3. Унікальність. Якщо інформацію, закодовану на одній мові, ще можна перекодувати в інший, то твір мистецтва унікальна по своїй природі — його цінність полягає не тільки в змісті, але й формою. Так, магія танцю неможливо передати через живопис, а глибину живопису ніяким чином не виразити через театральні постановки.

Спорт і комунікація: точки взаємодії

Спорт грає одну з головних ролей в житті суспільства. Без нього неможливе формування здорового соціуму. Причому тут йдеться не лише про фізичне, а й духовне здоров’я нації.

Яким же чином спорт впливає на духовність, і яке відношення він має до процесу комунікації?

Фізична культура — це суспільне явище, тісно пов’язане з усіма аспектами життя сучасної людини — політикою, економікою, вихованням та іншими.

Спорт може змінювати і формувати тіло людини, одночасно змінюючи його самооцінку, настрій, уявлення про власні можливості. Ці зміни не можуть не вплинути і на інші сфери предметної діяльності людини.

Комунікативна функція фізичної культури полягає у формуванні ділових та особистісних контактів людей, їх спілкуванні та зближення завдяки спільної спортивної діяльності. Крім того, фізкультура є однією з найголовніших сфер міжнародного спілкування, яскравим прикладом чого можуть служити Олімпійські ігри.

Точки перетину функцій культури

Культура виконує в житті суспільства безліч різних функцій, які вивчає культурологія. Як і більшість наук, культурологія не стоїть осторонь, а знаходиться в тісній взаємодії з іншими галузями гуманітарних знань. Крім культурології, наприклад, знакову і комунікативну функцію культури вивчає лінгвістика.

Для осягнення будь-культурної спадщини людині необхідно оволодіти певною знаковою системою. Мова як засіб міжособистісної взаємодії є об’єктом вивчення мовознавства.

Вчені-лінгвісти досліджують мову з точки зору його природи, функцій, історичного розвитку, внутрішньої структури. У свою чергу, культурологи, грунтуючись на дослідженнях мовознавців, будують свої теорії про вплив мови на розвиток культури і суспільства.

Накопичення і примноження інформації як відправна точка функції культури

Як ми вже з’ясували вище, однією з найважливіших функцій культури є акумуляція і передача майбутнім поколінням досвіду, знань та інформації. Без знання свого минулого, без усвідомлення помилок і їх адекватної оцінки неможливо сформувати повноцінну особистість, яка здатна адекватно прогнозувати майбутнє.

Для передачі цього досвіду були придумані знакові системи — мови, коди, мистецтво. Люди використовували всі доступні їм способи зберегти знання про минуле для дітей. Таким чином реалізується інформаційно-комунікативна функція культури.

Як засоби зберігання цих даних до останнього моменту виступали природна індивідуальна і колективна пам’ять народу, мова, речові засоби — книги, фотографії, альбоми. В даний час все більша частина колективної культури зберігається на електронних носіях.