Сторонній людині непросто розібратися в церковному житті, її устрій і посадах. Тому зустріч з яким-небудь вузькоспеціалізованим терміном викликає острах і бажання в подробицях довідатися його трактування. Одним з поширених і доступних для обивателя стане звання «ктитор». Це людина на особливому рахунку, в чиєму веденні знаходиться благополуччя приходу, його подальша доля і навіть можливість проведення богослужінь!
Грецькі корені
Спочатку термін перекладали дослівно: засновник або володар. Він утворився від дієслова «будувати», «творити» і означав людини, які доклав чималі зусилля і кошти для зведення абсолютно будь-якої будови. Однак у російській мові християнство розвивалося завдяки зусиллям греків, із-за чого побутові слова знайшли сакральний сенс і виявилися тісно пов’язані безпосередньо з церквою. Це дало одразу три трактування, актуальні й донині:
-
приватне лице, яке за свій рахунок звів монастир або храм;
-
будь малий пожертвувач або повноцінний піклувальник зазначених закладів;
-
посаду церковного старости.
Мова не йде тільки про фундаменті, стінах і даху! У богослужінні беруть участь священні книги, спеціальні посудини для відправлення ритуалів, облачення священнослужителів. Навіть ікони та розпис на стелі – важлива частина служби. У широкому розумінні значення слова «ктитор» позначає будь-якого, хто допоміг наповнити межі храму необхідним.
