Культура мовлення педагога: вимоги і розвиток професійної діяльності

Культура мовлення людини свідчить про ерудицію, вихованні, інтелект. Гарне володіння словом дозволяє рости по кар’єрних сходах, бути душею компанії і знаходити порозуміння з людьми. Культура мовлення педагога — важлива якість у професійній діяльності.

Що таке культура мовлення

Під культурою розуміють володіння усній і письмовій промовою. Розвиток культури мовлення педагога, крім мовних норм, включає в себе ненормативне мовленнєвий поведінка, використання жаргонізмів або неприємних неологізмів. При цьому виявляють низьку культуру.

Норми мови поступово змінюються, додаються нові слова, які раніше були незрозумілими. Культура і ставлення змінюється під впливом ЗМІ, суспільства, медійних особистостей.

Культура мовлення педагога не повинна спотворюватися під впливом сучасних реалій. Цьому приділяється велика увага під час навчання професії. Людина, що працює з дітьми, повинен познайомитися з нормами літературної мови, ораторськими прийомами. Вміти знаходити спільну мову з колективом і дітьми.

Аспекти професійної мови педагога

Культура професійного мовлення педагога будується на трьох аспектах:

  • нормативному;
  • комунікативному;
  • етичному.

Нормативний передбачає знайомство з літературними нормами української мови. Важливо грамотно застосовувати їх при розмові. Викладач — людина, якій необхідно налагодити контакт з тими, хто навчається, іноді з їх батьками. Знання нормативного аспекту не вирішує цю проблему. При спілкуванні потрібно врахувати вік, настрій, інтереси співрозмовника. Правильно підібрані слова, вживання мовних засобів називаються комунікативними аспектами.

Етичний аспект включає в себе дотримання правил поведінки, повагу до слухача, тактовність, доброзичливість і делікатність у спілкуванні. Дотримання етикету дозволяє визначити рівень вихованості людини.

Визначення трьох компонентів культури мовлення педагога і вміння скористатися ними при розмові дозволяють налагодити контакт при спілкуванні з іншими людьми. Під культурою розуміють знання та навички, якими людина користується при комунікації з оточуючими.

Рівні культури

Визначають два рівня культури мовлення:

  • базовий — людина володіє нормами мови, не допускає грубих помилок, правильно ставить наголос, схиляє слова;
  • вищий — уміння використовувати виразні слова і обороти при розмові, вивести спілкування до поставленої мети.

Вимоги до культури мовлення педагога досить високі. Крім правильно побудованих речень, викладач повинен володіти великим словниковим запасом. Для розвитку лексичних знань необхідно багато читати твори різних форматів. Важливо виділяти нові слова, цікаві обороти і використовувати їх надалі. Для цього потрібна постійна тренування усній і письмовій промови.

Спілкування з різними людьми дозволяє включатися в цікаві теми для бесіди. Необхідно підтримувати культуру мовлення, бути уважним і ввічливим до співрозмовника, розмовляти на будь-яку тему. Висока культура мови робить спілкування легким і невимушеним. Правильно побудовані фрази допомагають висловити свою думку, не зачепивши почуття співрозмовника.

Дивіться також:  Отримання калію: способи, реакція, формули, види калію і його хімічні властивості

В основі культурної мови лежить духовна основа предків, які створили мову і заклали в нього особливе звучання. Але багатство слів з’явилося завдяки традиціям народів, яким воно належить.

Красиві, правильно підібрані слова справляють значний вплив на учнів. Тому культура мовлення педагога має настільки важливе значення для духовного збагачення учнів і знаходження з ними спільної мови.

Якість мови

Під рівнем мовленнєвої культури розуміють якість мови. Розрізняють культуру особистості і культуру суспільства. Культура мови у професійній діяльності педагога індивідуальна. Складається з ерудиції людини та вміння перевести знання в слова. Правильне користування мовою говорить про почуття стилю і смаку.

На мова впливає суспільство. Викладач збирає, запам’ятовує і застосовує в розмові кращі зразки мовних зворотів. Знання черпають з класичних і сучасних творів, які відповідають нормам літературної мови.

Культура мовлення педагогів, її елементи складаються з двох складових: мовленнєвого етикету, норм мови, стандартів, стилю, видів і форм мовлення. Успішне володіння всіма компонентами називається комунікативною компетенцією.

Мова педагога

Культура мовлення педагога оцінюється здатністю сприймати інформацію і розуміти співрозмовника. Необхідно правильно вибирати ставлення до співрозмовника і діяти відповідно до ситуації.

Специфічною особливістю роботи вчителя і вихователя є щоденне спілкування з великою кількістю людей. Вік співрозмовників може бути різним. Завдання вчителя сформувати особистість підлітка, допомогти у скрутних ситуаціях. Інтелектуальний розвиток і формування правил поведінки в суспільстві лежить на плечах педагога. Для реалізації цього необхідно володіти знаннями психології і навичками професійного спілкування.

Мова — головне знаряддя для вплив на учня. Словом можна змінити думки і дії людини. Щоб донести інформацію до співрозмовника, необхідно правильно користуватися мовними засобами, послідовно викладати думки, передбачати реакцію людини на слова, мати хорошу пам’ять, вести себе чемно, бути інтелектуально розвиненою й ерудованим.

Голос учителя має бути розвинений. Хороша дикція і артикуляція лежать в основі грамотної подачі інформації. Використання синонімів покращує якість мови. Інтонація допомагає передати настрій і ставлення до ситуації. У розмові педагога неприпустимо використовувати слова — паразити, розтягувати слова, додавати невизначені звуки. Вимова жаргонізмів, шаблонів погіршують сприйняття.

Вимоги до мовлення педагога

Мова педагога повинна бути простою і зрозумілою. Речення — короткими і місткими. Слід виключити складні для сприйняття звороти, які не несуть сенсу. Сказане вчителем повинні розуміти діти. Мова — відповідати віку дитини, його уявлення про навколишній світ. При цьому дитина повинна розвиватися. Від простих пропозицій, достатніх для малюка, педагог приходить до слів, які сприймає вихованець підготовчої групи, а далі школяр.

Дивіться також:  Постфактум - це що таке? Значення, пропозиції і тлумачення

Вимоги до культури мовлення педагога пред’являються великі. Учні, на основі висловлювань вчителя формують уявлення про світ, отримують навички спілкування.

Досвідчений викладач повинен бути знайомий з прийомами, що впливають на дитину. Вміти застосовувати навички з співрозмовником, незалежно від віку. Вимоги до культури мовлення педагога:

  1. Логічність. Педагог повинен правильно будувати речення і передавати інформацію. У дошкільному віці дитина вчиться говорити, доносити думку. Вихователь робить істотний вплив на формування мови дитини. У шкільний період дотримання логіки допомагає учням структурувати запас знань і формувати словниковий запас.
  2. Точність. Використання двозначних пропозицій неприпустимо. Інформація не повинна спотворюватися. Мова педагога повинна бути позбавлена граматичних і смислових помилок.
  3. Доречність. Гарною якістю вчителя є почуття такту. Слова повинні відповідати ситуації, формувати поведінку учнів.
  4. Виразність. Вчитель, який вміє заманити дитину і утримати його увагу цінується дітьми і батьками. Монолог без інтонації вихованці не почують. Необхідно підкреслювати основні моменти при розмові.
  5. Багатство мовлення педагога формує якісне спілкування учнів.
  6. Правильність. Пропозиції необхідно будувати у відповідності з нормами мови.
  7. Чистота. При спілкуванні з дітьми неприпустимо використовувати слова-паразити і жаргонізми. Мова викладача повинна бути позбавлена нелітературної лексики.

Вміння педагога не тільки говорити, але і чути учня є запорукою успішної роботи з дітьми.

Формування культури майбутніх педагогів

Розвиток мовної культури є основоположним моментом при формуванні особистості дитини. Освіта в сучасному суспільстві перестає бути частиною культури. При навчанні майбутніх педагогів багато часу приділяється цьому питанню. Внутрішня культура людини формує якісну мова.

Для педагогів характерно володіння певними мовними жанрами, визначення аудиторії слухачів. Спілкування стає важливим навиком під час роботи педагога. Поняття «культура мови» і «правильність мовлення» не є синонімами.

Основним завданням учителя є виховання культурної людини. Підростаюче покоління повинно швидко мислити, виявляти творчі здібності. Вміння знайти спільну мову з співрозмовником впливає на успіхи педагога і колективу в цілому. Правильна мова педагога вказує на стан сучасної освіти.

Основи техніки і культури мовлення педагога закладаються в процесі навчання. Працюючи по професії, вчитель напрацьовує навички і удосконалює мову. На працівників освіти лежить відповідальність за формування культури наступного покоління.

При розвитку комунікативних навичок увагу приділяють наступним аспектам:

  1. Уміння прийняти правильне рішення під час розмови. Швидко адаптуватися до наявних умов.
  2. Здатності правильно будувати розмову, згідно з нормами спілкування. Уникати грубих помилок.
  3. Забезпечення зворотного зв’язку.
  4. Управління емоціями.
  5. Умінню стати ініціатором спілкування.
  6. Навички правильного подання інформації.
Дивіться також:  Дискриминант: приклади розвязування рівнянь

Культура педагога-психолога

Професіоналізм педагога-психолога визначається в умінні взаємодіяти з учнями та їх батьками. Психолог повинен володіти достатньою теоретичною базою і практичними навичками. Культура мовлення педагога-психолога є важливим елементом при спілкуванні з учнями.

Психолог володіє знаннями про вік учнів, підбирає зрозумілі вирази та порівнює їх зі своїми професійними характеристиками. Для поліпшення культури мовлення психолог може самостійно підвищувати знання і вміння. Читання художньої та професійної літератури дозволяє включати в мову обороти, що підвищують ефективність сказаного.

Педагог-психолог повинен коригувати мова і поведінка виходячи з відповідної ситуації. Важливим якістю професії є здатність гнучко перебудовувати розмову, використовуючи практичні методи для досягнення результату з учнями. При спілкуванні з батьками педагог-психолог проводить аналіз і самоаналіз. Надалі удосконалюючи навички спілкування.

Формування комунікативно-мовленнєвої культури

Для розвитку культури мовлення у педагогів потрібні знання загальнолюдської культури, мистецтва. Взаємодія педагога з учнями залежить від культури спілкування, саморозвитку і самовиховання. Формування мови має відбуватися за певними правилами. При їх відсутності виявляється авторитарний стиль поведінки, конфлікти і напруга між учнем і педагогом.

Для розвитку комунікативних навичок викладачеві слід удосконалювати наступні навички:

  • уміння слухати;
  • дикцію;
  • виразність;
  • товариськість;
  • відкритість.

Прагнення до контакту з людьми, вміння співпереживати — якості, необхідні педагогу. При цьому існують характеристики, які заважають налагодити контакт між педагогом і учнем:

  • порушення дикції;
  • монотонність при розмові;
  • невміння слухати, заглибленість у себе;
  • замкнутість;
  • відсутність бажання спілкуватися.

Педагогу доводиться спілкуватися довго і часто. При відсутності бажання йти на контакт педагог швидко стомлюється, стає дратівливою, що негативно позначається на учнів.

Мовні проблеми сучасних педагогів

Активний розвиток культури мовлення під час навчання відбувалося у вчителів, які на даний момент мають пристойний стаж. Сучасна освіта приділяє менше значення вдосконаленню культури мовлення педагогів. Випускники вузів не враховують розмовну ситуацію, не мають почуття такту, додають жаргонізми.

Вимоги до культури мовлення сучасного педагога зростають, а на порозі навчальних заклади з’являються фахівці з низьким рівнем мовної освіти. Відбувається таке протиріччя з кількох причин:

  • надмірне запозичення іноземних слів;
  • велика кількість розмовної лексики;
  • знецінення російської мови;
  • зниження інтересу до читання;
  • невисокий рівень мовленнєвої культури в суспільстві.

Російські навчальні заклади приділяють недостатньо часу навчання комунікативним навичкам. Спілкування відбувається стихійно. Педагоги вдосконалюють природні задатки. При невмінні легко і вільно почати розмову молоді викладачі замикаються в собі. Це негативно позначається на учнів, не дозволяє розкрити здібності. Педагог — професія, що вимагає високої мовленнєвої активності.