Одним з важливих законів поширення світлової хвилі в прозорих речовинах є закон заломлення, сформульований на початку XVII століття голландцем Снеллом. Параметрами, що фігурують у математичної формулюванні явища заломлення, є показники і кути заломлення. В даній статті розглянуто, як ведуть себе світлові промені при переході через поверхню різних середовищ.
Що собою являє явище заломлення?
Головна властивість будь-якої електромагнітної хвилі – це її прямолінійний рух в гомогенном (однорідному просторі. При виникненні будь неоднорідності хвиля відчуває в більшій або меншій мірі відхилення від прямолінійної траєкторії. Цією неоднорідністю може бути наявність сильного гравітаційного чи електромагнітного поля в певній області простору. У даній статті ці випадки не будуть розглянуті, а буде приділено увагу саме неоднородностям, пов’язаних з речовиною.
Ефект заломлення променя світла в його класичній формулюванні означає різка зміна одного прямолінійного напрямку руху цього променя на інше при переході через поверхню, разграничивающую дві різні прозорі середовища.
Наступні приклади задовольняють даного вище визначення:
- перехід променя з повітря у воду;
- із скла у воду;
- з води в алмаз і т. д.