Зустрічалася вам коли-небудь настирливість, ця не дуже приємна риса? Напевно, так. Людина в суспільстві більш або менш розуміє, що є люди горді, самотні, незалежні, а є ті, кому нудно наодинці з собою, тому вони намагаються знайти собі співрозмовника або жертву.
Значення і походження
Настирливість – це неприємна риса. Спочатку дізнаємося значення слова, потім (дуже стисло) висунемо гіпотезу, чому взагалі люди настирливі.
Отже, у тлумачному словнику записано наступне: «Докучливий, пристающий з проханнями, вимогами, нав’язливий». Як бачимо, замість іменника тут є сенс прикметника. Але це тільки тому, що словник визначає одне через інше.
До речі, іменник походить від слова «зою». Правда, в етимологічному словнику не вказується, втрачено це слово або, може бути, воно залишилося в говорах. Але точно подібне визначення спостерігалося в мові і означало:
- шум;
- крик;
- бійку;
- відлуння.
Був і дієслово, утворений від іменника: “зоить” – “голосно кричати”. Що нам дає історія в осягненні сенсу слова “настирливість”? Це дуже просто. Ми розуміємо, що ніколи іменник не передбачало приємних речей.
