Наукова комунікація — це… Засобу наукової комунікації

Немає сумнівів у тому, що зробити відкриття в науці — справа важлива і нелегка. Не менш важливо зробити його надбанням громадськості і впровадити в практику, зробити корисним. Які шляхи і засоби для цього існують, які перешкоди зазвичай зустрічає новація, які труднощі постають перед розробниками? Рано чи пізно про це замислюється кожен учений.

Наука як частина людської культури

Існування звичайної людини, людської спільноти неможливе без впровадження у його життя наукових відкриттів і винаходів. Ми користуємося ними в усіх сферах життя. Наука дає нам можливість розвиватися інтелектуально, фізично, творчо. Її відкриття використовуються в охороні здоров’я, освіті, промисловості, сільському господарстві, буквально у всіх сферах життя суспільства. З року в рік зростає якість і кількість матеріальних благ.

Однак, незважаючи на очевидну цінність наукових відкриттів для нашої цивілізації, у засобах масової інформації можна зустріти таку думку: новітні наукові відкриття в області озброєння — прямий шлях до знищення людства у разі світової війни. Крім того, інтенсивне використання природних ресурсів виснажує природні запаси, що призводить до необоротного забруднення навколишнього середовища. У разі переходу деякої «червоної межі» неминуча глобальна катастрофа, наслідком якої буде повне вимирання людства.

Міжнародна наукова комунікація (спілкування вчених різних країн з питань глобальної безпеки), треба сподіватися, зможе знайти шляхи і засоби запобігання цих загроз існуванню людства.

Загрузка...

Історія виникнення наукової комунікації

Спілкування фахівців з питань їх наукової роботи відбувалося завжди, навіть у давні часи. Доказ тому — існування античних філософських шкіл, де древні мислителі ще в VII-VI століттях до нашої ери обмінювалися думками про своїх роботах, сперечалися, шукали істину.

Маються незаперечні докази того, що й у Давній Русі існували школи для людей «всякого звання». Руські писарі та читці славилися і за межами країни. До викладання в цих школах і училищах допускалися лише духовні особи після перевірки їх знань і поведінки.

Дивіться також:  Заканчіваніі свердловин: типи, способи та обладнання

Звичайно, в ті часи поняття про наукову комунікації, про шляхи поширення наукових знань ще не було, хоча фактично вона вже існувала. Тільки у 2-й половині XX століття особливості процесу обміну науковою інформацією стали предметом окремого вивчення.

Значення комунікації в науці

Спілкування професіоналів у наукових спільнотах — неодмінна умова розвитку наукової теорії і практики. Наукова комунікація — це творча взаємодія вчених, обмін інформацією щодо загальної проблеми:

  • дозволяє виявити нові підходи до її змісту;
  • знайти нові методики вивчення;
  • правильно інтерпретувати отримані теоретичні дані і практичні результати;
  • побачити нові перспективи дослідження і застосування наукових результатів;
  • стимулює творче співробітництво і співавтор наукових працівників;
  • дозволяє швидко перебудувати напрям, зміст наукових зусиль у разі визначення найбільш перспективних ліній дослідження;
  • залучити нові наукові кадри, виявити найбільш талановитих дослідників з числа молодих вчених.

Міжнародна наукова комунікація об’єднує вчених різних країн для вирішення вселюдських, глобальних, проблем: екологічних, медичних, міжнаціональних, політичних і т. д.

Канали наукової комунікації

Обмін науковою інформацією здійснюється різними шляхами.

  1. Особисті, безпосередні, зв’язку — бесіди, доповіді і дискусії, листи. Відбувається очне обговорення проблеми, спільний пошук нових наукових аспектів.
  2. Тиражування, поширення наукових знань у спеціальних журналах, книгах — опосередкований обмін науковими даними.
  3. Зв’язку змішані: на конференціях, наукових виставках, презентаціях використовуються і особисте спілкування, обмін науковими публікаціями, матеріалами, демонстрація дослідів, їх обговорення, оцінка.
  4. Науково-технічний прогрес дав можливість спілкуватися вченим за допомогою телефону, Інтернету.

Їх контакти за характером бувають офіційними, формальними, адресними, міжособистісними і, навпаки, неофіційними, неформальними, безадресними, безличностными. Сучасні наукові комунікації вченим надають широкі можливості для професійного спілкування.

Загрузка...

Перспективи розвитку

Рішення проблем наукових комунікацій розширює межі їх розвитку. Одна з проблем — невміння вчених своєчасно і зрозуміло розповісти про суть своїх відкриттів і досліджень, про перспективи використання наукових напрацювань. В результаті корисні, необхідні праці роками припадають пилом в особистих архівах.

Дивіться також:  Продукт горіння: класифікація, види, опис

Інша проблема: практично відсутні досвідчені наукові комунікатори — фахівці по створенню і підтримці межнаучных контактів. Вони могли б професійно налагодити різноманітні внутрішні і зовнішні зв’язки світового наукового співтовариства, розробити різноманітні й цікаві форми і методи популяризації науки та її окремих представників.

Наукова комунікація — це взаємодія Вузів із так званими цільовими аудиторіями. Інтерес викликають публікації, адресовані представникам конкретних спеціальностей у промисловості, сільському господарстві. Організовуються наукові конференції, де відбувається обмін досвідом, знайомство з новими розробками. Наукове співтовариство активізується в просуванні своїх досягнень, використовуючи різноманітні комунікаційні формати.

Наукові знання — в маси

В даний час пильна увага в науковому світі приділяється вдосконаленню контактів науки і соціуму.

Питання популяризації науки, формування наукового бачення світу у населення, пошук точок дотику наукових комунікацій із соціальними комунікаціями — важливі напрямки розвитку науки. Але і тут існують невирішені завдання.

Наприклад, вчені не відчувають необхідності розповідати широким масам про свою роботу, не зацікавлені, оскільки це ніяк не впливає на їх наукову кар’єру. Журналісти не прагнуть отримувати наукові відомості про відкриття від самих їх розробників. Вони погано володіють науковою термінологією, не вміють популярно викласти науковий матеріал. В результаті населення отримує обрывочную, розпливчасту інформацію не з перших рук, часом суттєво викривлену.

Тобто, проблеми розвитку засобів наукової комунікації існують і на зовнішньому, і на внутрішньому рівнях.

Розвиток міжкультурних і наукових зв’язків

Існує необхідність удосконалення форм і змісту міжкультурної наукової комунікації. Сучасні народи активно використовують чужий національний досвід у всіх сферах життя і так само активно надають власний для вивчення і використання.

Міжнаціональне спілкування — це один із засобів пізнання світу, але досить складна, так як пов’язано з різницею в традиціях, з особистими уявленнями (не завжди об’єктивними) про людей іншої національності, з особливостями розуміння і тлумачення мовних кодів.

Дивіться також:  Предмет дослідження в дипломі – це формулювання логіки досягнення результату

Міжкультурна наукова комунікація займається проблемами спілкування наукових кадрів різних країн, популяризацією вітчизняної науки у всьому світі. Молоді люди виїжджають за кордон для навчання в престижних вузах і потім, повертаючись на батьківщину, впроваджують в життя новітні досягнення світової науки, розповідають про культуру інших народів.

Наукова комунікація — це спілкування вчених різних країн на особистому та суспільному рівні, обмін кадрами між внз, стажування, наукові конкурси, спільні наукові розробки, видання друкованих матеріалів. Перед суб’єктами культурної та наукової комунікації постає завдання оволодіння іноземними мовами з урахуванням їх смислових конструкцій. Це допоможе уникнути спотворень змісту при перекладі усного або письмового тексту з однієї мови на іншу.

Отже, підіб’ємо підсумки…

В даний час наукова комунікація — це спосіб налагодження взаємодій всередині і поза наукових співтовариств. Вона має свої цілі і завдання, форми і методи функціонування. Її важливість визнана на різних рівнях державної влади, тому робляться суттєві заходи для розвитку.

У 2016 році створено професійне співтовариство – асоціація комунікаторів у сфері освіти і науки (АКСОН), метою якого заявлено розвиток сфери наукових комунікацій у Росії. Саме з цього часу стали всерйоз обговорюватися питання підготовки спеціалістів нових професій – наукових комунікаторів, наукових прес-секретарів, музеологов, медіаменеджерів.

Дивіться також: