Розповідь М. А. Шолохова «Доля людини» був опублікований вперше в 1956 році. Сюжет твору заснований на реальних фактах. Історія, почута автором від колишнього фронтовика, стала розповіддю про важку долю людини. Головний герой оповідання випробував на собі всі жахи минулої війни.
Історія життя Андрія Соколова починається з довоєнних років. Молодий чоловік одружився і згодом у його сім’ї з’явилися діти: син і дві дочки. Жили вони дружно і щасливо. Війна, що принесла лихо мільйонам людей, вторглася в життя Соколових. Главу сім’ї вже на другий день війни призивають в армію. Дружина, яка не бажала відпускати чоловіка на війну, просто повисла на ньому. Тоді Андрію довелося силою відірвати її від себе і відштовхнути. Пізніше, коли він буде згадувати про цей день, він буде картати себе за цю грубість.
За чотири роки війни довелося багато пережити Соколову. На фронті, як і в мирному житті, він був шофером. В полон потрапив після того, як в його машину влучив ворожий снаряд. Андрій отримав поранення і був контужений. В полоні на його долю випало стільки тяжких випробувань, що вистачило б на кілька життів. Героя оповідання переводили з табору в табір. І в кожному таборі його чекали важкі умови виживання і важкий, виснажливий працю.
Але щось тримало на цьому світі, коли поруч гинуло стільки людей. У найважчі хвилини випробувань у нього перед очима поставав образ дружини і дітей. Напевно, це і надавало йому сил для того, щоб подолати все і повернутися додому живим. Одного разу, в запальності, Соколов висловив вголос своє невдоволення умовами життя в таборі. Хтось доніс на нього. Ці слова були передані адміністрації табору. Герой був викликаний комендантом табору.
Невідомо, як вчинив би на місці Андрія хтось інший, але Соколов тримався з гідністю. Хороброго фронтовика в рахунок заохочення призначили водієм у військового інженера. І в голові героя дозрів план втечі. Перший його втечу з табору був невдалим, його зловили і помістили в карцер на цілий місяць. Вдруге Соколов захопив у полон військового інженера і на машині, на якій він возив свого начальника, перетнув лінію фронту.
За втечу з полону з захопленим «мовою» Андрія заохотили короткочасним відпусткою. Він поїхав на батьківщину. Всю дорогу він думав про зустріч з родиною. А приїхавши на місце, побачив замість свого будинку величезну воронку від бомби. Дружина і дві його доньки загинули. Герой повернувся знову на фронт. Його душу гріє тільки те, що його син, воює десь на фронті, живий і здоровий. Соколов тільки й марив про зустріч з сином. Але зустріч не відбулася. Його син загинув в самому кінці війни.
Убитий горем Андрій не став повертатися в рідні місця, де у нього не було вже ні вдома, ні рідних. Він їде в іншу місцевість і влаштовується на роботу водієм вантажівки. Випадок зробив йому подарунок у вигляді маленького хлопчика-сироти. Ванюшка втратив під час війни батьків і став беспризорником. У понівеченому серці фронтовика зажевріла надія. В особі хлопчика Вані він знайшов свою нову родину
