Вперше про Ганнусю ми дізнаємося в першій і четвертій главі роману. Загадковий іноземний гість на ім’я Воланд згадує ім’я Аннушки, як якийсь фатальний прообраз жінки, яка в силі змінити поточний час подій.
У чому була її основна роль, що зіграла злий жарт з Берліозом? Аннушка вже розлила олію. Ця фраза Воланда говорить про те, що відлік часу був змінений з моменту пролиття масла на рейки. І тепер життя Берліоза вже нічого не значить, бо йому судилося впасти на рейки через пролиту масла і потрапити під трамвай.
З роману ми дізнаємося, що Аннушка — це проста жінка комсомолка, яка живе на Садовій. Масло вона розлила випадково і не подумала, що з-за її помилки Берліозу відріже голову трамвай. Про це знав наперед тільки Воланд, і його дивувало впевненість Берліоза у завтрашньому дні.
Якщо розбиратися більш детально про Ганнусю, ми дізнаємося більш цікаві факти її реального існування. Справа в тому, що в Аннушки з роману був реальний прототип. Це була сусідка Булгакова з комуналки №50 дуже скандальна і шкідлива Ганна Горячева,з кумедним прізвиськом —дура з Садовий. Чим саме займалася ця жінка, ніхто не знає, ось тільки часто бачили її або з сумкою або з бідоном. Там де вона з’являлася, обов’язково відбувався скандал. Вона не могла жити мирно і спокійно. Існує ще одна думка про персонажа булгаковської Анни. Це ім’я в 20-роки в кримінальному середовищі означало «смерть», «кінець». З цього випливає, що Булгаков цілеспрямовано обрав для цієї ролі сварливу сусідку з таким ім’ям. Ім’я Аннушка могло принести смерть або неприємність.
«Аннушка вже купила олію», «І не тільки купила, але вже і розлила»: Михайло Булгаков, вибираючи для свого роману відьму, з допомогою якої відбудеться розправа з Берліозом, не помилився. Аннушка в його книзі вийшла цікавим героєм, хоча і не займала в романі провідну позицію. Це була буркотлива і скандальна пліткарка. На роль невидимого вбивці вона підійшла якраз до речі. Булгаков вірив у долю, і в своєму романі він на трагічному випадку із загибеллю Берліоза хотів розкрити читачеві неминучість того, що визначено долею. І сцена з Ганнусею, вміло розіграна Воландом, шокувала всіх, хто був причетний до цього. Вона як би нагадує своїм читачам про неминучість смерті в певний термін.
