Образ і характеристика Фірса Чехова Вишневий сад твір

У п’єсі Чехова «Вишневий сад» мене особисто приваблює не так багато персонажів, скоріше навіть дуже мало, але один з них вразив мене своєю розсудливістю порівняно з іншими героями — це Фірс.

Фірс — старий слуга, якому вісімдесят сім років. Він дуже поміркований, тихий, спокійний і раціональний людина. Тільки от довелося йому жити у вік, коли наздогнала його велика біда: скасування кріпосного права. Так-так, для Фірса це справжня біда, тому що він прихильник старих поглядів, він щиро вірить в те, що для того, щоб у країні і в суспільстві був порядок, цьому самому суспільству просто необхідні відносини «пан-слуга». Коли у кожного є свої зобов’язання і за рахунок цього складається нормальний, упорядкований державний лад. Скасування ж такого ладу тягне за собою жахливі наслідки для людей, які звикли до старих законів: вони просто не знають, навіщо вони потрібні в цьому світі. Те ж саме стосується і Фірса, його душевна рана відкрилася тому, що він не знає, навіщо він потрібен, він відчуває себе зайвим.

Проте наш герой розуміє, що про Раневської і Гаеве, яким він прислуговує, ніхто не подбає, що вони не пристосовані до життя емоційно не подорослішали настільки, щоб Фірс зміг спокійно піти на спокій. Гаєв навіть не може сам надіти потрібні штани, хоча йому п’ятдесят років! Ці два «дитини» і тримають ще Фірса на плаву.

Що стосується головного об’єкта п’єси — вишневого саду, то його образ тісно пов’язаний з Фирсом, тому що саме життя, старі підвалини і той стабільний світ, який був у літнього слуги, він і асоціює з вишневим садом, який ось-ось кане в Лету.

Дивіться також:  Аналіз оповідання Чехова Після театру

Фірса дуже часто асоціюють з духом садиби, тому що він ввібрав в себе дуже багато років життя в садибі, знав багатьох предків, які володіли нею і дуже поважав панів, яким вона належить зараз. Фірс — це символ відданості до останнього подиху своїм поглядам, а разом з тим і своїм панам: навіть після їх від’їзду з садиби він продовжує там жити.

Смерть же Фірса для мене, як для читача, означала і смерть всіх старих порядків садиби, означала якийсь логічний, але дуже тривожний і гнітючий кінець цілої епохи таких вірних і відданих слуг, яким був Фірс. На зміну йому приходять такі лакеї, як Яша. Я думаю, що Яша — яскравий антагоніст Фірса, потрібний, щоб ще раз підкреслити читачеві різниця між минулим світом і світом майбутнім після переломного моменту скасування кріпосного права.