Образ і характеристика Олесі в повісті Купріна Олеся

Олеся – головна героїня твору А. В. Купріна «Олеся». Письменник зобразив її як природну, загадкову, немов би сошедшую зі сторінок казки дівчину-чарівницю.

Зовні дівчина описана як дуже красива висока темноока брюнетка у віці двадцяти чотирьох років. Оригінальна краса обличчя, густе темне волосся, гарні руки, нехай і загрубілі від роботи, струнка і сильне тіло, свіжий, дзвінкий голос, витонченість і благородство манер вигідно відрізняли її від інших сільських дівчат.

Олена, або, як її називали, Олеся, зросла зі своєю бабусею Майнулихой, яку разом з онукою вигнали жителі села з-за підозрою в чаклунстві. Життя в лісі далеко від суспільства і в єднанні з природою корінним чином визначила її характер. Таке життя стала раєм для дівчини, який вона ніколи не проміняла б на місто.

Олеся розумна, смілива і незалежна. Вона могла в будь-якій ситуації постояти за себе, нічого не боялася, мала широкий кругозір, незважаючи на відсутність освіти. Дівчина поєднувала в собі такі якості, як допитливість, самобутність, гордість, самовпевненість і тактовність.

З появою Івана Тимофійовича Олеся дізналася, що таке справжня любов. З самого початку спілкування дівчина зрозуміла, що стосунки з молодим паном не обернуться для неї добро, але все ж вона полюбила його всім серцем і повністю віддалася своїм почуттями.

Заради коханого вона виконала його прохання відвідати церкву, хоч дівчина й не любила бувати на людях. У селі Олесю, як і її бабусю, вважали відьмою, тому відвідування церкви мало сумні наслідки. Невігластво і ворожість людей обернулася нападом на дівчину, з-за чого згодом їй і довелося покинути її місце проживання.

У стосунках з Іваном Тимофійовичем автор розкрив в Олесі такі якості, як ніжність, чуйність і жертовність. Її раптовий від’їзд без попередження вкотре продемонстрував її благородну, люблячу і розуміючу натуру.

Дивіться також:  Твір Щаслива Віра Алмазова (роздум за повістю Купріна Кущ бузку)

Весь образ дівчини показав читачеві її моральну чистоту, природність і височина, протиставляючи її благородний характер святенництву і злості мешканців села.