Перська держава «царя царів» – це одне з позначень найдавнішого держави, яка створила персидська династія Ахеменідів у VI-IV ст. до н. е. Ще її називали Першою Перською імперією. Перебувала вона в Передній Азії і на північному сході Африки. Ближче до закінчення VI ст. до н. е. територія країни була настільки великою, що на її кордонах перебували:
- на сході – річка Інд;
- на заході – Егейське море;
- на півдні – пороги річки Ніл;
- на півночі – Закавказзя.
Кінець мідійського панування
До утворення Перської держави «царя царів» положення на Іранському нагір’ї було наступним. Засновником знаходилася тут Персії вважається легендарний Хахаманиш (700-675 рр. до н. е.), належав до роду Ахеменідів. Звідси і назва жителів країни – ахемениды, столицею було місто Аншан. У VII ст. до н. е. народ потрапив під владу персів Мідії.
У 553 р. до н.е. гноблені мідійцями перси піднялися на боротьбу з пануванням Мідії. Очолив повстання Кір II, що правив ними. Їм було організовано сильне військо, і вже після трьох років йому вдалося перемогти Мідію. Але зупинятися на цьому він не став. Зі своїм величезним військом він пішов далі на захід.