Правильно ставимо наголос в подзвониш, дзвінок, зателефонуємо

Навряд чи вдасться почути в розмові неправильно вимовлене “подзвоню” або “мені треба подзвонити”. Чому ж так часто чуємо хибний наголос в “подзвониш”, “подзвонить”, “зателефонуємо”, “дзвінок”? Звідки взявся такий “дзвін”, якщо наголос на цей склад не подає?

Такою неточністю в розмовах грішать не тільки люди, які давно закінчили школу і інститут, але й ті, хто зовсім недавно здавав ЗНО. Поширеність помилки призводить до її закріплення, постійному відновленню у мовленні. Якщо хочеться говорити грамотно, доведеться докласти невелике зусилля.

Чують дзвін, але не знають, де він

Ймовірно, звичка зміцнилася саме з-за слова “дзвін”. Воно якось наполегливо вилазить в цих словах. Однак нікого не дивує, що в слові “дзвінок” наголос зміщується. А “дзвінок” – це коротка форма прикметника “дзвінкий”.

Може бути, вся справа в слові “лунати”? Дійсно, “дзвоніння” і “дзвонити” мають право на як фіксований наголос.

Відповідно до правил російської мови, в інших дієсловах з коренем “дзвін” (“додзвонитися”, “дзвонити”, “виклик”, “зателефонувати”) наголос ніколи не буде поставлено на “дзвін”. Як у невизначеній формі, так і при відмінюванні за особами і числами наголос на корінь (на букву О) відсутня.

Доведеться погодитися, що звичка – друга натура. Повторивши на уроках російської мови, що наголос в “подзвониш” припадає на І, а в “подзвонять” Я, учні виходять на вулицю і чують розмова проходять повз людей. Навколишні радіють, засмучуються, що їм “не зателефонують”. Помилка не менш традиційна, ніж настанови вчителя.

Дивіться також:  Поповнюємо словниковий запас: функціонер — це...