Реформатський А. А.: біографія, досягнення, результати діяльності

А. А. Реформатський – видатний вітчизняний лінгвіст, професор. У 1962 році за його труди йому присудили ступінь доктора філологічних наук без захисту дисертації. Один з найвідоміших і найвпливовіших представників Московської фонологічної школи. Вважався фахівцем з орфографії і графіку, семіотики, історії лінгвістики, терминоведению і багатьох інших суміжних областях. У 1947 році видав підручник «Введення в мовознавство», який став настільною книгою для багатьох поколінь радянських філологів. Саме завдяки йому був введений і усталився термін «практична транскрипція».

Біографія вченого

А. А. Реформатський народився у 1900 році. Він з’явився на світ у Москві. Його батько був видатним професором хімії, матір звали Катерина Головачова. Дядько героя нашої статті теж був видатним хіміком, але Олександр вирішив не йти по стопах батька і його брата.

У 1918 році А. А. Реформатський стає випускником гімназії імені Флерова, а потім надходить у Московський університет. Паралельно захоплюється акторською майстерністю, навіть починає вчитися в театральній школі, яку в 1920 році відкривають при театрі Мейєрхольда. Але з акторською професією у нього не склалося. Незабаром Реформатський повертається в університет, щоб сконцентруватися на навчанні. Навчався у радянського лінгвіста, члена академії наук СРСР Дмитра Миколайовича Ушакова, літературознавство осягав на заняттях Михайла Андрійовича Петровського. У 1923 році отримав диплом випускника факультету суспільних наук. Після цього поступив в аспірантуру Російської асоціації науково-дослідних інститутів суспільних наук, але покинув заклад в 1925 році.

Професійна діяльність

А. А. Реформатський починає з роботи інструктором в трудовій колонії. Потім у різних установах працював коректором, рентгенотехником, технічним редактором у видавництві. В 1931 році вступив на службу в науково-дослідний інститут об’єднання державних видавництв на посаду старшого наукового співробітника. Так почалася науково-дослідна робота Олександра Олександровича.

У 1934 році він паралельно починає викладати в київському педагогічному інституті, трохи пізніше отримує місце завідувача кафедри Літературного інституту. Розквіт його педагогічної і наукової кар’єри припадає на 50-ті роки, коли він потрапляє на філологічний факультет Московського державного університету.

Дивіться також:  Що таке центриоли: характеристика, структура, функції

Дослідження фонетики

Найбільше цікавлять Реформатського мови. На базі МДУ він створює експериментальну лабораторію фонетики. З 1950 року цю ж роботу розвиває в інституті мовознавства, який працює при академії наук. У цьому закладі Олександр Реформатський керує сектором прикладної і структурної лінгвістики. На цій посаді залишається з середини 50-х до 1970 року. Саме тут навчаються майбутні зірки вітчизняної філологічної школи – Віктор Олексійович Виноградов, Ребека Марківна Фрумкіна, Ігор Олександрович Мельчук.

Тільки в 1971 році він іде з посади керівника сектору з-за похилого віку, але залишається в якості консультанта.

Характеристика Реформатського

Друзі та близькі знайомі героя нашої статті характеризували його як інтелектуала, знавця вітчизняної історії та культури. Він з величезним інтересом відноситься до російській побуті, при цьому був завзятим шахістом і азартних мисливцем, який не втрачав можливості зайвий раз відправитися в ліс за здобиччю. Також багатьом він запам’ятався як майстер віршованого експромту. Складати із листа вірші на задану тему йому вдавалося легко і дуже оригінально, серед його знайомих у цьому йому не було рівних.

Насамперед Реформатський був великим вченим-лінгвістом. Навіть відправившись на відпочинок з дружиною в театр, слухаючи оперну арію, він помічав характерні і унікальні особливості вимови, яким відразу починав шукати наукові та лінгвістичні пояснення. Багато він почерпнув з шахів, перейнявши з теорії цієї древньої гри принцип «надмірності захисту». Саме його він застосовував на практиці, вивчаючи структуру текстів.

Реформатський помер після тривалої хвороби в 1978 році у віці 77 років. Вчений був похований на Востряковському кладовищі.

Особисте життя

Герой нашої статті був тричі одружений. Його першою дружиною ще в молодості стала Серафима Никанорівна Авер’янова. У 1921 році у них народився син Ігор, який став відомим вітчизняним хіміком (він якраз вирішив піти по стопах свого дідуся), вивчав трансуранові елементи. Помер в 2008 році.

Дивіться також:  Сама далека зірка: відкриття, характеристики, відстань

Вдруге Реформатський одружився на своїй ровесниці Надії Василівна Вахмистровой. Вона була відомим у професійних колах літературним критиком, літературознавцем, бібліографом. У 1938 році у них народилася дочка Марія, яка стала мистецтвознавцем.

В третій раз герой нашої статті взяв у дружини письменницю Наталію Йосипівну Ільїну, яка була на 14 років молодше. Вона пережила свого чоловіка, померши в 1994 році. Спільних дітей у них не було.

Наукові дослідження

Реформатський особливо глибоко вивчав мовознавство. При цьому його ранні дослідження, присвячені теорії літератури, відмічені значним впливом ОПОЯЗа, так званої російської формальної школи. За своїми поглядами і переконаннями Реформатський був до них вкрай близький. Прихильники цього напряму різко критикували поширений до цього підхід до мистецтва виключно як до системи образів, висуваючи на противагу теза про те, що мистецтво є сумою прийомів художників. До руху ОПОЯЗа був близький Володимир Маяковський.

Наприклад, Реформатський у своїй монографії «Технічна редакція книги», яка вийшла в світ у 1933 році, висловлював новаторські погляди на семіотику друкованого тексту, роблячи зміст наукової праці набагато ширше його назви.

Питання фонології

У середині 30-х років герой нашої статті захопився вивченням фонології, став у результаті одним із засновників і популяризаторів Московської фонологічної школи, активно пропагував її концепцію, де це тільки можна було робити.

Максимально повно свої наукові погляди Реформатський сформулював у хрестоматії З історії вітчизняної фонології», яка вперше була видана в 1970 році, а також у збірнику «Фонологічні етюди», назва якого була вельми характерно для наукового стилю і характеру дослідника. «Фонологічні етюди» вперше побачили світ у 1975-м.

Також Реформатський писав новаторські для свого часу, не тільки з фонетики і фонології, але й по теоретичним питанням граматики, а також лексиці, особливостей словотворення, термінології, теорії листи, історії мовознавства, машинного перекладу, іншим суміжним лінгвістичним сфер. Варто відзначити, що до кожної з цих галузей він підходив з особливою відповідальністю, намагаючись взятися за найскладніші і нерозв’язні на той момент проблеми. Наприклад, у мовознавстві Реформатський займався питаннями діахронії і синхронії. До всіх проблем підходив професійно, глибоко і скрупульозно вивчаючи кожне питання. При цьому, при освоєнні чергового дослідження, йому вдавалося максимально доступною і простою мовою донести свої висновки і результати. Так що це ставало зрозумілим практично кожному.

Дивіться також:  Адепт - це сектант або персонаж для творчого натхнення?

Роль в історії лінгвістики

Примітно, що при цьому наукова спадщина, яку залишив після себе Реформатський, зовсім невелика. Він належав до того унікальному типу дослідників, яким було набагато цікавіше висловлювати якусь ідею чи гіпотезу, ніж потім її детально розробляти і вивчати.

У вітчизняній лінгвістиці він залишився в першу чергу як автор багаторазово перевиданої і дуже жваво і доступно написаного підручника, який став особливо популярним у нелингвистов. Це був темпераментний і дуже яскравий вчений, який постійно створював навколо себе особливу творчу атмосферу, і в ній виростив безліч талановитих учнів. Також велику роль в житті Реформатського грало мовознавство.

Детальніше про особистість Реформатського можна дізнатися завдяки мемуарам його колег, учнів і особливо його третьої дружини — Наталії Ільїної.

Підручник з мовознавства

Безумовно, ця праця – головне спадщину героя нашої статті. «Введення в мовознавство» Реформатського – це фундаментальна праця, що містить максимально повні і розгорнуті відомості по всім основним розділам вітчизняного мовознавства. Примітно, що ця книга може служити читачеві не тільки в якості повноцінного підручника, але і як цінний і незамінний у багатьох питаннях довідник по основним проблемам мовознавства.

Спочатку «Введення в мовознавство» Реформатського А. А. призначений для студентів вузів, але його з цікавістю читають і прості любителі російської словесності.