Символічна логіка – це галузь науки, яка вивчає правильні форми міркувань. Вона відіграє фундаментальну роль у філософії, математики та інформатики. Подібно до філософії і математики, логіка має давні корені. Найбільш ранні трактати про природу правильних міркувань були написані більше 2000 років тому. Деякі з найбільш відомих філософів Стародавньої Греції писали про характер утримання понад 2300 років тому. Мислителі стародавнього Китаю писали про логічні парадокси приблизно в той же час. Хоча її коріння сягають у далеке минуле, логіка залишається яскравою областю дослідження.
Математична символічна логіка
Розуміти і міркувати теж треба вміти, саме тому логічним висновком приділялася особлива увага, коли не було спеціального обладнання для аналізу і діагностики самих різних областей життя. Сучасна символічна логіка виникла на основі творчості Аристотеля (384-322 рр. до н. е.) – великого грецького філософа і одного з найвпливовіших мислителів усіх часів. Подальші успіхи були зроблені грецьким стоїчним філософом Хрисиппом, який розробив основи того, що ми тепер називаємо пропозиційну логікою.
Активний розвиток отримала лише в XIX столітті математична чи символічна логіка. З’явилися роботи Буля, де Моргана, Шредера, в яких вчені проводили алгебризацию вчення Аристотеля, тим самим сформувавши основу обчислення висловлювань. Далі послідували роботи Фреге і Приса, у яких були введені поняття змінних і кванторов, які почали застосовуватися в логіці. Так було сформовано обчислення предикатів – тверджень про суб’єкта.
Логіка передбачала доказовість незаперечних фактів, коли прямих підтверджень правди не було. Логічні вирази повинні були переконати співрозмовника в правдивості.
Логічні формули шикувалися за принципом математичного докази. Так переконували співрозмовників у точності і достовірності.
Проте всі форми аргументів були написані словами. Формальні механізми, які створювали б логічне числення вирахування, були відсутні. Люди почали сумніватися, а не прикривається чи вчений математичними обчисленнями, ховаючи за ними безглуздість своїх припущень, адже кожен може представити свої аргументи в іншу користь.
