Створення світу в Зоряному Храмі: історія та фото

Про те, ким саме були предки сучасних росіян, багатьом точно невідомо. Пізнання про них прийшли з переказах, билин про богатирів. Так, мало хто знає, що наші предки здійснювали літочислення від створення Зоряного храму. Це був найдавніший календар.

Що означає Зоряний храм?

Літочислення за такою схемою тривало аж до 18 століття. При цьому заборони на його використання ніколи не вводилося. Літочислення починалося в Зоряному храмі з моменту, коли держава Великої Раси – Росія – перемогла, і з імперією Великого Дракона – Китаєм – уклала мир. Так тривало до правління Петра I.

Тоді російський цар літочислення з моменту укладення світу в Зоряному храмі скасував. Крім цього, з прийняттям Руссю християнства паралельно почав використовуватися і календар, запозичений з Візантії. Згодом споконвічно слов’янський календар виявився замінений західними аналогами.

Загрузка...

Точка зору слов’янофілів

Слов’янофіли стверджували, що це було наслідком популяризації норманської теорії походження держави на Русі. Вони продовжують протистояти погляду Гумільова на Русь, наводячи аргументи на користь самостійності російського народу в процесі його формування.

Так, одна створення Зоряного храму, найдавнішої системи, свідчить про те, що у російської держави є куди більш глибоке коріння, ніж прийнято вважати. Ще до прибуття Рюрика тут існувала державність, культура з звичаями.

Історичні факти

Примітно, що існування Зоряного храму доведено сучасними істориками. Літочислення починається його 23 вересня 5508 року до нашої ери. А в грудні 1699 року Петро I своїм указом замінив старе літочислення новим календарем від Різдва Христового. За календарем Зоряного храму це був 7208 рік.

Питання

Найважливішим питанням залишилося – що ж сталося 23 вересня 5508 року до нашої ери? Ряд джерел стверджує, що створення Зоряного храму відноситься до перемоги Росії у війні з Китаєм, імперією Великого Дракона. Примітно, що спочатку назва «Китай» поширювалася на південь Тартарии, і лише потім перейшла на «Маньчжурії». Територія останньої належить до місцевості навколо річки Амура.

Щоб розібратися в даному питанні, варто звернути увагу на той факт, що Амур китайці називають «Річкою Чорного Дракона». Існує легенда, що колись тут жив добрий Чорний Дракон, який переміг Білого Дракона, який заважав населенню. Чорний Дракон продовжив жити тут, в честь нього назвали водойма.

Загрузка...

Старовина російської історії

Самоназва Китаю – «Чжунго», а також «Манчьжурия» володіють схожим ієрогліфом – «Джа», він переплітається з «Яхве», іменем бога на івриті. З цієї причини є припущення про те, де знаходиться Зоряний храм.

Місцем укладення мирного договору між Тартарией і Маньчжурией міг бути Китай-Джа або Кітеж. Але тут існує одне застереження. Майже в центрі Тартарии розташовується археологічна фортеця Пір-Бажын. Згідно з давніми описами, Кітеж був «в довжину – двісті сажнів, а в ширину – сто сажнів». Тобто це була прямокутна площа 100 на 200 сажень. Такого опису відповідає фортеця Пір-Бажын.

Відомо, що Кітеж стояв на озері Світлий Яр, який служив захистом для нього від ворожих атак, осіб зі злим умислом. Згідно з наявною на даний момент інформацією, коли хан Батий завойовував Кітеж, він виявив, що в Кітежі немає укріплень. Жителі навіть не вставали на захист, відправляючи молитви.

Війська хана пішли в атаку, але раптом з-під землі нахлинули фонтани води, які затоплювали і населення, і атакуючих. Нападники припинили атаку, і з жахом спостерігали, як ціле поселення йшло під озеро. Залишався на поверхні лише соборний купол з хрестом. І він також пішов під воду, залишивши на поверхні лише хвилі.

Дивіться також:  Сесілія Невілл, герцогиня Йоркська

Пір-Бажын ж стоїть на озері Тере-Холь. Дослідження показали, що колись фортеця була затоплена. І навіть в не настільки віддаленому минулому вода тут проявляла себе незвично. Так, в 1950-х роках висота озера над рівнем моря була 1333 метра, але через десять років раптово впала на 300 метрів.

Згодом подібні коливання відзначалися не раз. Щоб простежити зв’язок цієї історії з даним явищем, має сенс звернути увагу на генетичну групу R1a, маркер східних слов’ян. З’ясувалося, що в розмірі 53 % він був виявлений біля південних алтайців, що живуть в 700 км від Часу-Бажына. Самі алтайці тут називають себе «алтай-кижи». Тут же було знайдено багато останків, датировавшихся 20 000 років з групою R, предком R1a.

Таким чином, Пір-Бажын знаходиться навколо останків східних слов’ян. І тут же знаходиться відомий острів Кижи. Все це є свідченням давнини російської історії. І історія про укладення миру напевно мало місце бути в ній.

Висновки

Таким чином, поняття укладеного світу в Зоряному храмі пов’язується з припиненням війни між воюючими народами. Це були слов’яно-арії, які воювали з давніми китайцям. Уклали вони світ в Зоряному храмі в день Осіннього Рівнодення.

Перемогу здобули слов’яно-арійці, що відбилося в образі білого витязя на коні, який вражав списом Дракона – це в майбутньому стане гербом Москви. Але, коли через роки від створення світу в Зоряному храмі на Русі прийняли християнство, цей символ стали трактувати як Георгія Побідоносця, який вражав змія. За переказами, одного разу жереб випав віддати змія царську дочку, і тоді Георгій проколов змія, позбавивши її від загибелі.

Після цього місцеві жителі звернулися в християнство. Хтось тлумачив це як символ церкви і язичництва. Але дані трактування чи пояснюють, яке відношення ця історія має до Русі.

Адже цей символ здавна використовувався в цій країні. Слов’янофіли стверджують, що християни використовували цей символ у своїх цілях. Хануман (князь Рассении) і Аріман (правитель Аримии – Китаю) поклали початок створенню Зоряного храму. Тут важливо мати на увазі, що в давнину «китай» переводився як «паркан».

Ця традиція дійшла до наших днів, адже московський Китай-місто називається таким чином з-за стін, що оточували його, він з китайською культурою ніяк не пов’язаний. І згідно з легендою, в знак світу в перший рік Зоряного храму між двома стародавніми народами звели стіну, щоб позначити межі. «Паркан» і називався «Китай». Саме з цієї події починалося обчислення по Зоряному храму у слов’янських предків.

Тоді ж була написана Азъ-Веста (перша звістка) на 12 000 волових шкур. Вона була написана на пергаменті, а також на золоті. Її знищив Олександр Македонський, слов’янин за походженням, який потрапив під вплив Аристотеля. Слов’янофіли стверджують, що пізніше поширилася по світу спотворена версія Авести – Зенд-Авеста, і саме її спотворював Заратустра, додаючи свої домисли.

Погляд істориків

Історики дані погляди слов’янофілів спростовують, наводячи факти про те, що 6000 років до нашої ери не існувало ні Росії, ні Китаю, не було їх титульних націй. В ті часи існував середній неоліт, поки в Європі процвітала Культура лінійно-стрічкової кераміки, в Китаї процвітала Культура Яншао. Представниками останньої були протокитайские племена, і це були не китайці. Культура лінійно-стрічкової кераміки, в свою чергу, не була слов’янською або протослав’янською. Точного погляду на «прабатьківщину» ранніх слов’ян не є. Є лише кілька версій.

Дивіться також:  Кораблі Буран: розробка, історія польотів, створення музею, фото

Ідеї Нестора в «Повісті тимчасових років» тяжіють до «дунайської версії». Там викладено, що слов’яни проживали в римської провінції Норік, яка знаходилася біля Дунаю. Пізніше вони перейшли до Вісли й Дніпра. Це був повільний процес.

Приблизно протягом 500 років стародавні слов’яни залишалися в районі Карпат, і лише в 7 столітті заселили Російську рівнину. Але більшість вчених дотримуються думки, що споконвічна батьківщина слов’ян – Прип’ять, Вісла. Є і точка зору, що об’єднує обидві ці версії.

Самим першим китайським державою було Шан. Воно існувало з 1600 по 1027 рік до нашої ери на півночі від Великої китайської рівнини. Територія цього утворення була обмеженою. З цієї причини офіційна історія заперечує можливість того, що 6000 років тому були можливі контакти не тільки Русі і Китаю, але і безпосередньо слов’ян і китайців.

Крім цього, історія не зберегла жодних доказів давньої війни Китаю і Русі – не залишилося жодного письмового, археологічного свідоцтва. Толком немає згадок про цю подію і в фольклорі обох країн.

Спростування

З точки зору неоязичников, символ Георгія Побідоносця є символом перемоги древніх слов’ян над древніми китайцями. Але офіційні дані свідчать, що зображення його на коні відноситься до пізнього періоду.

До певного моменту його зображували лише в обладунках, озброєним. І таке зображення присутнє у Георгіївському соборі і багатьох інших спорудах 13 століття. Найбільш древнє російське зображення святого Георгія – на іконі в Московському Кремлі – датується кінцем 11 століття. І там він зображений без коня і змія. Один із стародавніх малюнків 12 століття демонструє його разом з Федором Стратилатом, який теж верхи вражає змія. Такими вони з’явилися на кам’яній плиті в Києві, яка датується 12 століттям.

Георгія вбили в 4 столітті нашої ери. Культ його починається приблизно через сторіччя. До того моменту не було жодного зображення цього святого. Культ його на руських землях з’явився лише після того, як Русь прийняла християнство, в 11 столітті нашої ери. І тоді він був не надто широко поширений. Він став покровителем князів значно пізніше.

З цієї причини до початку другого тисячоліття нашої ери не було зображень війна на білому коні на Русі. Вони раніше з’явилися на Заході, де поставали на рельєфах, мініатюрах, фресках, картинах. Наприклад, у Римі Георгій з’являється з 6 століття в культових спорудах, присвячених йому самому. І, природно, католики не займалися шануванням символу протистояння китайців і слов’ян.

Примітно, що християнство в Грузії прийшло раніше, ніж на Русь. І в 4 столітті Георгій вже вважався її покровителем.

У Китаї

Крім цього, якщо вірити версії про спустошливої війни Китаю і Русі, після чого було розпочато нове літочислення, то сліди повинні були залишитися і в Китаї. Однак у китайців подібного нового літочислення не було.

Про російською літочисленні

Крім цього, офіційно на Русі літочислення велося «від створення світу», і в 7000 році, за збереженим відомостями, в країні почалася паніка. І якщо б літочислення починалося з моменту мирного договору, в цьому була б відсутня логіка. Адже навряд чи хтось вирішить, що через сто або тисячу років після 9 травня 1945 року станеться кінець світу.

Дивіться також:  Собор у Солсбері: створення, зовнішній вигляд, автор, дата спорудження, стиль, історичні довідки та цікаві факти

Згідно з наявними даними, в 6967 році від сотворіння світу на Русі очікувалося народження антихриста. Так, при настанні 7000 року (1492 рік) митрополит Зосима щиро вірив у те, що світ от-от загине. Йосипом Волоцким було розглянуто питання про термін кінця світу в «Книзі не єретиків».

Там він спростовує будь-яку можливість такого результату, вважаючи рік і кінець світу не пов’язаними між собою явищами. Примітно, що вже після того, як Петро I ввів новий календар, вважати року «від сотворіння світу» все ще було вживаним серед старообрядців. Проте саме слово «мир» у слов’янських традиціях зустрічається з 11 століття, а початковий індійський корінь його означає «милий». Вже пізніше «світ» розумівся як «простір», а не як «укладення мирного договору».

Про тезі

Серед слов’янофілів поширений міф про те, що Петро I, ввівши нову систему літочислення, фактично «вкрав у Русі 5000 років історії». Але збереглася документація тих років повністю спростовує цю тезу. Петро I ніколи не вводив заборону на використання старого календаря «від створення світу», він не став «викреслювати історію».

І навіть не існувало в дійсності тих 5000 років історії Русі, що «знищив» імператор. Рішення ввести в обіг літочислення, прийняте в західній культурі, цілком логічно. Після видання указу відлік починався від різдва Христового. Це замінило візантійську традицію.

Адже це стародавня держава було вкинене в 1453 році, і літочислення її не використовувалося широко практично ніде, крім Греції. А Петро I прагнув привнести в країну європейські віяння. Він міняв моду, систему освіти, управління.

Юліанський календар, який взяв Петро I, був колись складено олександрійськими астрономами на чолі з Созігеном. Його ввів Юлій Цезар 1 січня 45 року до н. е. Він видозмінив застарілий в Римі календар, взявши за основу пізнання елліністичного Єгипту. І саме його взяли представники православної віри. Цим пояснювався вибір Петром I саме його, а не григоріанського календаря.

Останній застосовувався в католицьких традиціях. Крім цього, юліанський календар використовували і протестантські країни, які побоювалися впливу Ватикану. Ватикан намагався переконати використовувати григоріанське літочислення і прихильників православної віри.

Таким чином, вибір Петром I календаря був обумовлений і культурними особливостями Росії, слідуванням традиціям православ’я. Також поширена точка зору слов’янофілів про те, що спочатку в російській мові не було слова «рік», було лише слово «літо». А «рік» ввів Петро I, спілкуючись з іноземцями, взявши від них слово God! Проте словники і сама «Повість временних літ», написана в 12 столітті, містить безліч згадок слова «рік». Це давнє слово міститься і в багатьох інших споконвічно російських документах, що існували задовго до приходу до влади Петра I.

У той час як, згідно з дослідженнями, слово «літо» означало «час сонячного світла і тепла». Це також древня форма, яка протягом довгих століть зберігала той же зміст. Крім цього, в Голландії, де якийсь час провів Петро I, ніколи слово God не асоціювалося з «роком» у російському розумінні. У них той же зміст вкладався в слово jaar. Так що заяву ряду слов’янофілів про те, що слово «рік» також ввів імператор, замінивши споконвічно російське слово «Років», помилково.

Дивіться також: