Протягом історії людство замислювалося про природу такого явища, як світло. З давніх часів і до наших днів уявлення про нього змінювалися і вдосконалювалися. Найбільш популярні гіпотези схилялися до того, що світло – це частка, або хвиля. Розділ сучасної науки, що вивчає природу і поведінку світла, називається оптикою.
Історія розвитку уявлень про світло
Згідно уявлень давньогрецьких філософів, наприклад, Аристотеля, світло – це промені, що виходять з очей людини. Через ефір, прозору субстанцію, що заповнює простір, ці промені поширюються, дозволяючи людині бачити предмети.
Інший філософ, Платон, висловив припущення, що джерелом світла на Землі є Сонце.
Філософ і математик Піфагор вважав, що з предметів вилітають крихітні частинки. Потрапляючи в око людини, вони дають нам уявлення про зовнішньому вигляді цих предметів.
Незважаючи на деяку наївність, дані гіпотези заклали основу для подальшого розвитку думки.
Так, у XVII столітті німецький учений Йоганн Кеплер висловив теорію, близьку до уявлень Платона і Піфагора. На його думку, світло – частинка, або точніше, потік частинок, що поширюється від якого-небудь джерела.
