У п’єсі серед темних особистостей: брехунів, пристосуванців і гнобителів з’являється образ чистої Катерини.
Юність дівчини протікала в безтурботне, вільне часовому просторі. Мама її дуже любила. Подобалося їй відвідувати церкву. І не знала, що чекає її попереду. Свої юні вчинки порівнює наша молода жінка з поведінкою вільної пташки на волі.
Промайнули дитячі роки. Віддали Катерину заміж за кохану людину. Потрапила вона в чужу середу. Немов в клітку її посадили. Чоловік її не має права голосу, заступитися за дружину не може. При спілкуванні з Варею, героїня роз’яснять не зрозумілим для сестри чоловіка мовою. Наче сонячний промінь проникає в темряву вад і «темних» людей. Хочеться їй високо піднятися і літати. Вона відчуває боротьбу між своїм бажанням вирватися і боргом перед чоловіком.
Відбувається протистояння проти «тьми», відторгнення і не бажання підлаштуватися до порядків будинку Кабанихи. Відчувається протест проти гнітючої життя. Вона так і каже, що їй краще потонути у Волзі, ніж терпіти всі муки і приниження свекрухи.
На її життєвому шляху зустрівся Борис. Їй не страшна людський поголос. Наша героїня віддається любові без залишку і готова йти за коханим хоч на край світу. А Борис боїться відповідальності і не бере її з собою. Вона не може повернутися до колишнього життя. Відчувши справжню любов, кидається до води Волги. На її думку, в могилі краще! І вона залишає жорстокий, брехливий світ. І вмираючи думає про кохання і намагається з допомогою смерті позбутися ненависної життя в чужому домі. Смерть Катерини змушує замислитися над тим, що відбувається, і він вперше дає відсіч матері. Що дивує її. Немов світлий промінь, проникла і відкрила очі наша героїня. Але заплатила за це величезну ціну, рівну життя.
У слабкій жінці Катерині таїться величезна сила характеру, потяг до волі, щоб звільнитися від гніту темних сил вона готова віддати життя. Летить, немов вільна пташка і не відчуває докорів сумління. Пам’ятає тільки, що любить! Смерть Катерини – отримання свободи душі і тіла. На її шляху трапляються слабкі чоловіки і не бажаючи миритися з подіями, вона звільняється від тілесних і душевних мук. Тіло покинула душа, але бажання бути вільною виявилося вище страху перед смертю.
