Грибоєдов свідомо зіштовхує в комедії «століття нинішній» і «століття минулий». Для чого? Для того, щоб оголити проблеми і того, і іншого століття. А проблем у Росії багато – кріпосне право, виховання і освіту молоді, виробництво в чини. Нинішнє століття представлений молодим шляхтичем Чацьким, які здобули освіту в Європі. Він хоче застосувати отримані знання в Росії. Але, на жаль, Росія живе в столітті минулому з його страшною, потворною виразкою – кріпосним правом. Минулий вік представлений консерваторами-феодалами на чолі з Фамусовим. Вони не збираються без бою здавати свої позиції. І ось схрестилися шпаги словесної дуелі, тільки іскри летять.
Перший раунд – ставлення до багатства і чинам. Молодь готова і хоче служити Росії. «Служити б рад, прислуживаться тошно». Це гасло Чацького. А що Засланні може запропонувати у відповідь? Служба, що передається у спадок. Його ідеал – дрімучий дядько Максим Петрович (і де він тільки його відкопав)? Він служив ще при Катерині Великій, і не важливо, що він був дурним блазнем.
Раунд другий – ставлення до питань виховання. Випад Фамусова – освіта не потрібно, воно страшно, як чума. Освічені люди небезпечні і страшні. Але слідуючи моді, наймають іноземних вчителів. Чацький парирує – Росію він бачить освіченої, освіченої, культурної. Чимось нагадують ідеї ранніх декабристів.
Раунд третій – ставлення до кріпосного права. Чацький в обуренні – він не розуміє, як люди людей продають, як худобу, змінюють, на них грають в карти, розлучають сім’ї, відправляють в далеку холодну Сибір. Для Фамусова це звичайна практика.
«Століття минулий», як і часто прийнято в Росії, бореться не за правилами, не чесно. Якщо програєш противнику, то треба його на якийсь час знешкодити і вивести з гри. Все простенько і зі смаком зроблено руками колись коханої жінки. Щоб не заважав їй і іншим жити по-старому, вона публічно оббрехала Чацького, сказавши, що він душевно хворий. Добре хоч не буйно схиблений, а то взагалі б ізолювали від суспільства. А з хворої людини що взяти. Сам не відає, що говорить.
По суті Чацького і підтримати-то нікому. Немає у нього соратників, а одному з Фамусовим і йому подібними не впоратися. У п’єсі згадуються люди, які з точки зору фамусовской компанії, дивні. Це двоюрідний брат Скалозуба, що читає книги в селі. Так князь Федір, до якого намертво приклеїли ярлик «хімік і ботанік». А що в цьому смішного і ганебного – не зрозуміло. Репетилов по секрету повідомляє, що він вхожий в якесь товариство. Що вони там роблять, ніхто не знає. «Галасуємо», як висловлюється сам Репетилов про свою діяльність.
Приниженого, ображеному, але не переможеному Чацкому не залишається нічого іншого, як покинути це місто і людей, які обмовили і відкинули його.
