Віддієслівна іменник в українській мові – частина мови, яка найбільше схожа на англійську герундій. Незважаючи на те що формально герундія в російській мові немає, у віддієслівного іменника з них знайдеться чимало спільних рис. Тим не менш головне при вивченні таких іменників – не порівнювати їх зі схожими явищами в інших мовах, а “докопуватись” до суті. Адже їх історія походження і застосування може пролити світло на багато питань: не тільки філологічні, але і житейські, і навіть філософські.
Що це таке?
Віддієслівні іменники – це частина мови, що походить від дієслова і виконує номинативную функцію для дій. Простіше кажучи, ці іменники називають дії, дають їм “імена”. Ці “імена” діляться на дві основні категорії:
- Одна категорія називає сама дія. Наприклад: створити – створення, поліпшити – поліпшення, спростити – спрощення, нагріти – нагрівання.
- Друга категорія називає того, хто це дія виробляє: переслідувати – переслідувач, викрасти – викрадач, заміщати – заступник, представляти представник.
Щоб утворити таке іменник, можна скористатися суффиксальным способом:
- -ні -, ані-, -єні-: навчати – навчання, наставляти – повчання, дозволяти – дозвіл.
- -к-: укладати – укладання, заряджати – зарядка.
Бессуффиксный спосіб виглядає так: обпалювати – випал, вилітати – виліт, підкуповувати – підкуп.
