Внутрішня політика
Царювання перших Романових почалося відразу після Смутного часу, тому під час правління Михайла Федоровича (1613 – 1645) довелося дуже багато чого виправляти і відновлювати. Зокрема, було приведено в норму сільське господарство. Крім того молодому лідеру потрібно було продемонструвати людям свою силу, набратися досвіду і заслужити повагу.
Головним завданням при цьому було об’єднати розрізнене після важких подій суспільство, для чого проводилися часті зібрання Боярської думи і Земських соборів. Після того, як династія добре зміцнилася в своїх позиціях, потреба в Земських соборах практично відпала. Останній собор відбувся під час правління Олексія Михайловича (1645 – 1676) у 1953 році.
Внутрішня політика царя Олексія носила неоднозначний характер. Намагаючись зберегти усталені традиції, він у той же час запозичив західні досягнення. Таким чином, цар почав підтримувати реформаторську діяльність в особі патріарха Никона, Ртищева й інших діячів. Завдяки проникненню іноземного елемента, в країні відбувається так зване «обмирщення» – світський початок спостерігається в мистецтві, журналістиці, освітній сфері.
У 1649 році був розроблений і прийнятий найважливіший кодифікаційний акт – Соборне уложення, що містить більш законодавчих норм, і об’єднало безліч прийнятих до цього різних указів і постанов. Монархія все ще залишалася станово-представницької, однак влада правителя значно зросла. Царя знаходив підтримку у Боярської думи, в особливості спираючись на Ближню думу. Також Олексієм Михайловичем був введений спеціальний карально-наглядовий орган – Наказ таємних справ і судовий орган, названий Расправной палати. Крім того, було прийнято ще безліч наказів, відповідних різним галузям.
Найважливішим нововведенням того часу вважається церковна реформа, яку задумав і виконав патріарх Никон. Головна ідея перетворень полягала в уніфікації церковної служби.
