Лев, постарівши, захворів і заліг у печері. Відвідати свого царя з’явилися всі звірі, крім однієї тільки лисиці. Скористався цим випадком вовк і став намовляти леву на лисицю: вона, мовляв, звіриного владику ні в що не ставить і тому не прийшла провідати його. А лисиця тут і з’явилася і розчув останні слова вовка.
Гаркнув на неї лев; а вона відразу ж попросила дати їй виправдатися.
“Хто з усіх тут присутніх, – вигукнула вона, – допоможе тобі так, як я допомогла, яка бігала всюди, шукала тобі ліки у всіх лікарів і знайшла його?”
Негайно велів їй лев сказати, що це за ліки.
А вона: “ти обдерти живцем вовка і загорнутися в його шкуру!”
І коли вовк простягся мертвий, лисиця з глузуванням сказала: “Не на зло, а на добро спонукати треба володаря”.
Байка показує: хто будує підступи проти іншого, той сам собі готує пастку.
