А. С. Пушкін дуже любив історію. Він займався нею мало не професійно. І не випадково, що він не пройшов повз теми «пугачовського бунту». Описуючи цю тему і тему ролі людини у перебігу історичних процесів, автор не міг не відобразити конфлікт між людиною честі і його антиподом.
У повісті «Капітанська дочка» вершиною цього конфлікту стала дуель Гриньова і Швабрина. Обидва молоді офіцери і дворяни. Швабрин правда постарше. Обидва служать у «забутої богом» невеликий фортеці, що стоїть на межі степу. Правда потрапили вони туди з різних причин. Гриньов по волі батька, але добровільно, а Швабрин відправлений у «заслання» за непорядні вчинки. Гриньов чесний з усіма, але добрий і м’який тільки з хорошими людьми. Він чистий душею. Не просто так він відразу став для сімейства Мироновых «рідною», а Маша так відразу закохалася в нього. Швабрин же підступний, заздрісний злобен по натурі. Для нього немає нічого святого.
Формальним приводом для дуелі стали образливі слова і тон Швабрина по відношенню до Маші. Але суть того, що відбувається звичайно ж куди глибше. Гриньов в подібній ситуації захистив би будь-яку дівчину. Він діяв не в ім’я своєї люби, а з благородних мотивів – в ім’я справедливості. Зовсім інший мотив був у Швабрина.
Він відчуває, що Гриньов дуже небезпечний для його планів щодо Марії і свідомо провокує його. Він задумав вбивство, вважаючи Гриньова недосвідченим фехтувальником.
Сама дуель у повісті «Капітанська дочка» розбита на два епізоди. Перша частина її не відбулася, а друга, відбулася частина, це поєдинок у річки. Перша дуель була перервана офіцером фортеці ледь розпочавшись. Хтось побачив або почув про намір двох офіцерів і доповів по команді. Іван Гнатович, супроводжуваний п’ятьма солдатами-інвалідами, отконвоировал порушників до коменданта фортеці. Їх насварили, намагалися примирити і навіть змусили расцеловаться. Але конфлікт не був вичерпаний. Суперники примирилися тільки на словах. Насправді ж домовилися про продовження дуелі. Вже криючись та ховаючись, вони прийшли на річку, де і продовжили поєдинок. Швабрин не очікував, що Гриньов так добре навчений бою на клинках і став поволі відступати до річки. Але йому допоміг випадок. Слуга Гриньова Савельіч, стурбований відсутністю господаря і недобрими передчуттями, розшукав його на березі річки і відвернув. Відволік всього на мить. Але підступному Швабрину цього вистачило, він тицьнув вістрям шпаги в праву частину грудей Гриньова. Той впав і вже кілька днів не приходив до тями. Але рана виявилась важкою і незабаром він піднімається «на ноги».
Як показала практика, в тому числі і з самим автором повісті дуель не вирішує ніяких проблем. І переможцями в них часто стають не благородні й достойні люди, а пройдисвіти і ловкачі. Також вийшло і з описуваної дуеллю. Гриньов розуміє, що Швабрин «кривить» душею, просячи у нього пробачення. Але все ж прощає і прощає щиро. Він нічого б не зробив, якби Швабрин не продовжував би тиранити Машу. А Швабрин лише затаїв свою завити і злість. І ще не раз намагався, безпосередньо або через посередників, вбити Гриньова або завдати йому істотної шкоди. Гриньов не раз за своє коротке життя заради збереження своїх принципів йшов на смерть. Швабрин же свої принципи застосовував тільки для досягнення своїх корисливих цілей і шкурних інтересів. Історія і А. С. Пушкін наочно показали хто з учасників цих дуелей прав.
