Науково обґрунтоване прогнозування є важливим інструментом сучасного менеджменту. Воно використовується як для стратегічного планування розвитку окремих підприємств, так і для розробки довгострокових соціально-економічних програм на державному рівні. Структура і етапи цього процесу тісно пов’язані з методикою, прийнятою моделлю.
Визначення
Прогнозування – це система теоретично обґрунтованих уявлень про можливих майбутніх станах якого-небудь об’єкта і про напрямки його розвитку. Це поняття збігається з терміном гіпотеза, але, на відміну від останньої, воно грунтується на кількісних показниках і володіє більшою достовірністю. Спільною рисою цих двох понять є те, що вони досліджують ще не існуючий об’єкт або процес.
Прикладні методики прогнозування отримали активний розвиток в 70-х роках XX ст., а бум їх використання за кордоном продовжується і в наші дні. Головним чином це пов’язано з новим напрямком у дослідженнях – глобальною проблематикою, основним завданням якої є вирішення світових ресурсних, демографічних та екологічних проблем.
Прогнозування – це наука, яка має тісний зв’язок зі статистикою та її аналітичними методами. При проведенні аналізу широко використовуються досягнення математики, природничих та інших наук.
Прогнозування і планування доповнюють один одного в різних варіаціях. У більшості випадків прогноз розробляють до створення плану. Він також може слідувати за планом – для визначення можливих наслідків. У великомасштабному дослідженнях (на рівні держави або регіону) прогноз може виступати в ролі самого плану.
