Хитрість – дивне якість. Його можна оцінювати як в одну, так і в іншу сторону. Якщо хитрість одягає одягу народної кмітливості, то ми її категорично вітаємо, а якщо який-небудь хитрий лиходій творить несправедливість, то ми його всіляко порицаем. Тому настала пора розібратися в сутності змісту прикметника.
Походження
Отже, хитрість як якість особистості можна тлумачити двояко. З однієї сторони, коли який-небудь добрий молодець обманює, наприклад, Кощія, то ми йому плещемо у долоні. А якщо ми бачимо хитрого продавця, людини, що обманює покупця, ми першого руки-то не подамо.
Але хочете вірте, а хочете ні, але хитрість і розум пов’язані. За даними етимологічного словника, слово є загальнослов’янський і походить від chytiti («хитить»). На думку словника, хитрий – це той, хто швидко схоплює. Потім уже слово набуло переносне значення – «розумний, кмітливий». До речі, у іменника «хитрість» і дієслова «викрасти» один предок. І дієслово пов’язаний з первісним значенням «швидко схопити», тобто в самому прямому сенсі.
Хоча, якщо задуматися ще трохи довше, вийде, що викрадення – це справа надзвичайно важка і без хитрості в сучасному сенсі тут ніяк не обійтися. Але, звичайно, немає ніякого виправдання злочинців, які промишляють подібними речами.
