У нашій серйозної цифрової реальності все-таки залишилося місце для міфів і легенд. Одна з найвідоміших – про корабель-привид, вже IV століття бороздящем морські простори. Адже ви знаєте легенду про «Летуче Голландця»? Вірно? Однак ця історія більше схожа на фантастику, ніж на реальність.
А ось ситуація, яка сталася з бригантиной «Марія Селеста», примушує насторожитися. В один момент, або день, з бригантини безслідно пропав весь екіпаж. Чому це сталося? Питання, на який до цих пір не знайдений відповідь.
З чого все починалося
Бригантина Mary Celeste, «у дівоцтві» — Amazon, була спущена на воду в кінці 1860 року. Її рідною домівкою стала верф Джошуа Девіса в Новій Шотландії. Офіційними власниками бригантини значився консорціум з 9 чоловік, очолюваний Девісом. Серед співвласників був Роберт Маклеллан, який згодом став першим капітаном корабля.
Як вже було сказано, корабель «Марія Селеста» спочатку звали «Амазонкою». Жіночі імена нагородили бригантину досить кепським характером. Чому? Зараз зрозумієте.
Перше плавання
Перший рейс «Амазонки» відбувся в червні 1861 року. Бригантина прибула на Файв Айлендс, щоб взяти вантаж деревини для проходження через Атлантику в Лондон. В дорозі капітан Маклеллан несподівано захворів. «Амазонка» була змушена повернутися на Спенсерские острова. Хвороба виявилася сильнішою капітана, і 19 червня 1861 року Роберт Маклеллан помер. Проте за однією з версій він впав за борт і зник безвісти. А точніше, перший капітан «Амазонки» зник, і ходять легенди, що він назавжди залишився у владі морської безодні.
Але недовго красуня «Амазонка» вела спокійне причальну життя. Таким капітаном бригантини став Джон Несон Паркер. Буквально через рік, в 1863-му, Паркера змінив Вільям Томпсон. Можна сміливо сказати, що він «довгожитель», так як він залишався в команді аж до 1867.
У жовтні цього ж року біля острова Кейп-Бретон «Амазонка» потрапила в шторм і була викинута на берег. Бригантина отримала тяжкі ушкодження. Капітан Вільям Томпсон виявився неправильним 30-метрової красуні і кинув її напризволяще. А точніше – власники продали корабель лише за 1750 доларів.
Нове життя
Новими власниками «Амазонки» вирішили стати її земляки — підприємці з Нової Шотландії на чолі з Олександром Максбином. Однак пошкодження бригантини були настільки серйозними, що ремонт та експлуатацію визнали нерентабельними. Вже через місяць корабель був знову виставлений на продаж.
У листопаді 1868 року новим власником «Амазонки» став Річард Хайнес. Це була справжня любов — на відновлення бригантини він витратив суму, в 5 разів перевищує її вартість! Ремонт обійшовся в 8825 доларів.
Після відновлення бригантини Річард Хайнес став її капітаном, а сама «Амазонка» отримала прописку в Нью-Йорку, але вже під іншим ім’ям — «Марія Селеста», що перекладається як «Свята Марія». Кажуть, тим самим капітан намагався виправити трагічну долю бригантини.
Однак у «Марії» і Хайнеса також не зрослося. Виною тому — кредити. Бригантина стала розплатою за борги свого капітана.
У 1869 року корабель викуповує Джеймс Вінчестер. На той момент «Марії» було близько 10 років. Так і вкладено у її ремонт, як ми пам’ятаємо, було чимало. Однак, пошарпана штормами, власниками і кораблекрушениями, вона потребувала капітального ремонту. На початку 1872 року він і відбувся, збільшивши вартість бригантини ще на 10 тис. доларів. У «Марії» збільшилася довжина, ширина, осадка і водотоннажність, а ще – з’явилася друга палуба. З цього починається нова глава в історії корабля «Марія Селеста».
Останній маршрут команди
29 жовтня 1872 року був складений новий консорціум на чолі з Джеймсом Вінчестером. Капітаном корабля став 37-річний Бенджамін Бріггс. Потомствений моряк, народжений в сім’ї капітана далекого плавання Натана Бріггса.
5 листопада 1872 року «Марія Селеста» вийшла в плавання з вантажем спирту-ректифікату. У маршрутному листі значився шлях з Нью-Йорка в порту Генуї. На кораблі «Марія Селеста», крім капітана і команди 7 осіб, які перебували дружина Бріггса, Сара Елізабет Кобб Бріггс, та їх 2-річна дочка Софія Матильда. У Бенджаміна і його дружини був ще одна дитина — син Артур. Проте батьки вирішили на час походу залишити його з бабусею.
По стопах «Летючого Голландця» – корабель-привид «Марія Селеста»
Як відомо, Олександр Степанович Попов презентував свій перший радіоприймач тільки в 1895 році. Тому на момент виходу бригантини в морі якийсь зв’язок із землею у неї не було.
Через 4 тижні після початку походу «Марія Селеста» була виявлена бригом «Деї Грація» під командуванням капітана Девіда Ріда Морхауза. Це сталося 5 грудня 1872 року близько першої години дня. До речі, Морхауз був непоганим знайомим Бенджаміна Бріггса. Пізніше, цей факт буде покладений в основу однієї з легенд зникнення екіпажу корабля «Марія Селеста».
Судна зустрілися неподалік від Азорських островів. Команду брига «Деї Грація» збентежила манера ходу бригантини – вона була безладною. Підійшовши ближче і з’ясувавши по напису, що це корабель «Марія Селеста», капітан наказав кільком матросам слідувати до судна.
Коли вони піднялися на бригантину, то виявили, що на ній немає жодної людини — ні живого, ні мертвого. Між перегородками і палубами хлюпотіла морська вода. У трюмі її рівень сягав метра. На палубі валялося саморобний пристрій для вимірювання рівня – футшток. Кришки люків були зняті, а стулки носового зірвані з петель і розкидані по палубі.
В іншому, корабель здавався не пошкодженим, за винятком вікон кормової надбудови, де перебувала каюта капітана. Вони були закриті брезентом і забиті дошками. В годинах закінчився завод. Компас був розбитий. І також на кораблі не були виявлені секстант і хронометр.
У деяких джерелах вказано, що бортові журнали також були відсутні. В інших, що останній запис в документах була зроблена 25 листопада. Координати, зазначені в них, відрізнялися від місця виявлення на 400 морських миль. Виходить, що за ці 10 днів бригантина подолала 720 кілометрів.
А може шторм або пірати?
У каюті капітана залишилася недоторканою скринька з коштовностями і гроші. По підлозі були розкидані іграшки. Швейна машинка дружини капітана корабля «Марія Селеста» Джеймса Бріггса стояла з заправленими шовковими нитками і незакінченим виробом. Вантаж був не чіпатимуть. Також залишився цілим піврічний продовольчий запас.
Розташування речей свідчило, що корабель не потрапляв у сильний шторм. Зокрема, на швейній машинці стояла маслянка, яка при хитавиці обов’язково б упала. В каютах було досить сиро, однак цей факт можна було пояснити повсюдно відкритими люками.
Що стосується парусів – вони всі були розправлені. Правда, кількох не вистачало. З борту бригантини звисали мотузки.
По стопах «Титаніка»
Як показує практика, люди, відповідальні за обладнання корабля рятувальними шлюпками, не завжди обов’язкові при виконанні своєї роботи.
Згадаймо сумний досвід Титаніка… На судні «Марія Селеста», безумовно, йшли в море не пара тисяч чоловік. Однак бригантина вирушила у плавання з 1 шлюпкою, замість двох – одна була здана в ремонт. Обставини склалися так, що люди скористалися наявними на кораблі рятувальним засобом – шлюпка була спущена на воду… До сих пір залишається загадкою за яких обставин це сталося.
Обставини зникнення екіпажу та пасажирів судна були більш ніж дивними і містичними. Незважаючи на це капітан брига «Деї Грація» все-таки приймає рішення відбуксирувати корабель у порт до з’ясування обставин. Команда провела бригантину через Гібралтар і пришвартовала в одному з Англійських портів.
Британським Адміралтейством був зроблений ретельний огляд судна, опитані свідки і проведено розслідування. Однак кращі уми того часу так і не змогли визначити причини зникнення екіпажу судна «Марії Селести». За них масу теорій висунуло товариство.
Всьому виною спирт
Однак з них, сама реалістична, пов’язана із запалюванням парів спирту. Її автором є Олівер Кобб. Він вважає, що бочки були негерметично закриті і пари спирту, змішуючись з повітрям, утворили вибухонебезпечну суміш. З-за цього в кормовому трюмі сталася серія вибухів. Капітан прийняв рішення евакуювати команду корабля «Марія Селеста».
Дана версія була заснована на реальних подіях, які відбулися в 1886 і 1913 роках. Але повернемося до 25 листопада 1872 року. Очікуючи нові вибухи, команда корабля вийшла в море. Однак їх не було — була порушена герметичність, і весь сперте повітря вийшов назовні.
Шлюпка, на якій знаходилися люди, завбачливо була прив’язана до корабля з допомогою деррік-фала – снасті для підйому вітрила. Кобб вважає, що це не врятувало команду. Сильний вітер дав швидкий хід бригантині і деррік фнч не витримав. Нагнати швидко мчить корабель команда не змогла. Швидше за все, затонула шлюпка, наздогнана штормом.
Всьому виною злочинну змову
Ще одну версію зникнення екіпажу корабля висунув Лоуренс Кіттінг. Він вважав, що капітани, і за сумісництвом друзі, — Морхаузен і Бріггс були у змові. Справа в тому, що «Марія Селеста» була недоукомплектована при виході з порту. Капітани домовилися, що 3 матроса «Деї Грації» допоможуть подолати бригантині найбільш важку частину маршруту. Після чого кораблі зустрінуться біля Азорських островів, і команда знову возз’єднається на бригу.
Однак у плаванні сталося страшне – смерть наздогнала дружину капітана. Після чого, він почав вести себе неадекватно, а команда почала пиячити. Не оговтавшись від втрати Бріггс загинув, а матроси продовжили вести розгульне життя. Одного разу, під хмелем випитого алкоголю, сталася різанина. Один матрос загинув. Офіцер, не бажаючи брати провину на себе, вирішив залишити корабель і запропонував цю авантюру команді. Матроси, побоялися суду і слідства, прислухалися до заповзятливому офіцеру і вирушили на шлюпках до Азорским островів. Однак не всі вирішили так вчинити. На «Марії Селесте» залишилися ті самі 3 матроса з «Деї Грація» і кок. Вони і були виявлені згодом бригом.
Капітан корабля запропонував морякам слідувати своїй версії – сказати, що вони є членами команди брига «Деї Грація», а «Марія» була виявлена вже без людей.
Всьому виною гроші…
Девід Віг Морхауз отримав за безлюдну знахідку непогану винагороду, яким поділився з «мовчазними» моряками. На цьому факті будується версія Лоуренса Киттинга – план збагачення був розроблений особисто капітаном.
Варто відзначити, що на відміну від інших теорій, версія Киттинга хизується показаннями свідків. Проте історики вважають цей факт недоліком, а не перевагою. Той самий свідок – 80-річний кок із «Марії Селести» Джон Пэмбертон. Зважаючи віку він міг щось забути або, навпаки, згадати неіснуюче, а також бути підставною особою. У документах стюардом і коком значиться Едвард Хед.
Також висувалися версії про піратів і інопланетян, але як все було насправді – містична загадка корабля «Марія Селеста».
Життя після
Незважаючи на мифичность події, «Марію Селесту» не відправили на заслужений відпочинок. В неї повірив Едгар Тузилл і з 1874 року використовував для плавання по басейну Вест-Індії. Однак у 1879 році він помер, що стало ще одним цвяхом, забитим у репутацію «Марії».
Може бути, на цьому вітряна життя парусної бригантини і закінчилася, якби не Гілман Паркер. Саме він у серпні 1884 стає новим капітаном корабля «Марія Селеста».
Тривало це недовго. Знову доленосний листопад, 5 число. Корабель налетів на рифи біля берегів Гаїті. Як з’ясувалося пізніше, це було чистої води шахрайство. Мета – отримання страховки. Однак Паркеру не вдалося забрати свої гроші, так як його розкусили і навіть судили. Все обійшлося, але не для бригантини. Цей день став останнім у долі корабля «Марія Селеста».
А далі?
Легендарна «Марія» досі не знайдена. Однак, на відміну від «Летючого Голландця», вона мирно спочиває десь на дні Світового океану. У 2001 році дослідник Джон Касслер з командою оголосив про знахідку, дуже нагадує бригантину. Але це була не вона. Як показали дослідження зразків дерева, такі матеріали почали використовувати для будівництва кораблів тільки 1894 році…