Пакистан: мова тут не один

Пакистан – багатонаціональна держава. До того ж народи, тут проживають, прагнуть до релігійною, племінною й територіальної відокремленості, що породжує величезну кількість діалектів, багато з яких цілком можна вважати самостійними мовами. І все ж можна виділити сім головних, відповівши на питання про те, яка мова в Пакистані головний.

Урду

Українська не є рідною мовою для більшості народів Пакистану. Таким його вважають не більше 8 % населення. Однак він офіційний в Пакистані і є мовою міжнаціонального спілкування. Його викладають у школах по всій країні, загальнонаціональні ЗМІ обов’язково говорять на цій мові. Тому всі пакистанці як мінімум розуміють його. Іноді таке положення доходить до смішного і сумного. Наприклад, нерідка ситуація, коли пуштун може писати на урду, але в рідному мовному середовищі безграмотний.

Урду є “близнюком” офіційної мови Індії хінді. Більш того, багато лінгвісти вважають урду й гінді одним і тим же мовою. Просто “мова Високого міста” (так перекладається назва “урду”, Високий місто – це, між іншим, Делі) одного разу розділився за релігійною ознакою. Носії мови – мусульмани стали використовувати арабський алфавіт, а індуїсти залишилися на санскритській деванагарі (зображення нижче).

Поділ британських колоній у цьому регіоні за релігійною ознакою призвело до того, що урду й гінді ще більше відокремилися, ставши державними мовами конфліктуючих держав. У урду з’явилося більше перських і арабських слів, а в хінді, навпаки, скоротилося. Хоча носії цих двох мов без проблем розуміють один одного.

Урду дуже відомий своєю графікою арабського письма насталк. Цей каліграфічний стиль під перським впливом перетворив арабські символи в більш короткі, а слово вже не являє собою суто вертикальну рядок. Букви в насталке як би проникають один в одного, разом утворюючи зовні красиве графічне поєднання: слово виглядає якимось символом.

Дивіться також:  Поповнюємо словниковий запас: фурор — це

Через це довгий час книги в Пакистані були частково рукописними. Типографський набір таких слів був неможливий. Книга писалася від руки, а потім літографії з рукописних аркушів відправлялися на друкарський верстат. Тільки введення комп’ютерного набору усунула цю проблему. Втім, вона не актуальна. В офіційних друкованих виданнях використовується стандартний арабська насх, а насталк більше придбав характер декоративно-оформлювальний. Турбує пакистанську громадськість заміна арабських літер латинськими. Особливо цим “грішить” молоде покоління. Головні причини: комп’ютери та мобільні пристрої не дуже пристосовані для арабської графіки.

У мовному сенсі урду – типовий індоіранська мова. І все-таки назвемо його особливості: “особливе” ставлення до займенникам – вони тут примудряються ділитися на іменники, прикметники і числівники, а прямо сказати “Це – не я” мовою “заборонено”. Доводиться говорити щось на кшталт “Хтось”. У урду використовуються не дуже популярні у всьому мовному світі послелоги. Це ті ж прийменники, але після слова.