Проблемні методи: визначення, особливості, класифікація і опис

Найважливішим елементом педагогічних технологій виступають методи навчання. В сучасній методичній літературі відсутній єдиний підхід до визначення цього поняття. Наприклад, К. Ю. Бабанський вважає, що методом навчання слід вважати спосіб впорядкованої і взаємозв’язаної діяльності вчителя і учня, спрямованої на вирішення освітніх завдань. На думку Т. А. Ільїної, під ним потрібно розуміти спосіб організації процесу пізнання.

Класифікація

Існує кілька варіантів поділу методів навчання по групах. Воно здійснюється за різними ознаками. Так, в залежності від інтенсивності пізнавального процесу виділяють: пояснювальний, частичнопоисковой, дослідницький, ілюстративний, проблемний методи. За логічності підходу до вирішення задачі способи бувають індуктивними, дедуктивними, синтетичними, аналітичними.

Досить близько до наведеним угрупованням лежить наступна класифікація методів:

  1. Проблемний.
  2. Частичнопоисковой.
  3. Репродуктивний.
  4. Пояснювально-ілюстративний.
  5. Дослідницький.

Вона складена в залежності від рівня самостійності і творчості учнів.

Коротка характеристика підходів

У зв’язку з тим, що успіх педагогічної діяльності визначається спрямованістю і внутрішньою активністю, характером діяльності того, хто навчається, то саме ці показники мають стати критеріями вибору конкретного методу.

Проблемні, пошукові, дослідницькі способи засвоєння знань є активними. Вони цілком відповідають сучасній педагогічній теорії і практиці. Методи і технології проблемного навчання припускають використання об’єктивних протиріч в досліджуваному матеріалі, організацію пошуку знань, застосування прийомів педагогічного керівництва. Все це дозволяє управляти пізнавальною діяльністю учня, розвивати його інтереси, потреби, мислення тощо

У сучасному освітньому процесі успішно поєднуються проблемні й репродуктивні методи навчання. Останні передбачають отримання відомостей, що повідомляються педагогом або містяться в підручнику, і запам’ятовування їх. Це неможливо зробити без використання словесних, практичних, наочних підходів, які виступають свого роду матеріальною базою репродуктивні, пояснювально-ілюстративних методів. Проблемне навчання має ряд недоліків, які не дозволяють зробити його єдиним або пріоритетним способом отримання знань.

При використанні репродуктивних методів викладач дає готові докази, факти, дефініції (визначення), звертає увагу слухачів на моменти, які слід засвоїти особливо добре. Такий підхід до навчання дозволяє викласти великий обсяг матеріалу за порівняно короткий час. При цьому перед навчаються не стоїть завдання обговорити якісь припущення, гіпотези. Їх діяльність спрямована на запам’ятовування інформації, поданій на основі вже відомих фактів.

Методи проблемного навчання (дослідницький метод зокрема) володіють наступними мінусами:

  1. На вивчення матеріалу потрібно більше часу.
  2. Низька ефективність при формуванні практичних навичок і умінь, коли приклад має істотне значення.
  3. Недостатня результативність при засвоєнні нових тем, коли застосувати попередні знання і досвід не представляється можливим.
  4. Недоступність самостійного пошуку для багатьох учнів при вивченні складних питань, коли вкрай важливо пояснення викладача.
Дивіться також:  Хто відкрив радій – теорії і факти радіоактивності

Для нівелювання цих недоліків у педагогічній практиці використовуються різні поєднання різних підходів до процесу засвоєння знань.

Особливості проблемних методів навчання

Ці підходи до викладання базуються на формуванні проблемних ситуацій. Вони спрямовані на підвищення активності самостійної пізнавальної роботи учнів, яка полягає в пошуку складних питань і їх рішень. Проблемні методи вимагають актуалізації знань, аналізу. Їх застосування сприяє формуванню і розвитку творчих здібностей, самостійності, ініціативності, креативного мислення, забезпечує створення активної позиції.

Проблемні ситуації

В даний час в теорії проблемних методів виділяють два типи ситуацій: педагогічну та психологічну. Остання пов’язана з безпосередньою діяльністю учнів, перша стосується організації навчального процесу.

Проблемна педагогічна ситуація формується за допомогою активізують дій, а також питань викладача, акцентують увагу на новизну, важливість, інших відмітних рисах досліджуваного об’єкта.

Що стосується психологічної проблеми, то її створення виключно індивідуально. Ситуація не повинна бути ні занадто простий, ні занадто складною. Пізнавальна задача повинна бути посильною.

Проблемні завдання

Проблемні ситуації можна створювати на всіх стадіях навчання: під час пояснення, при закріпленні матеріалу і контролю знань. Викладач формулює завдання і направляє дітей на пошук рішення, організовуючи процес.

Пізнавальні запитання і завдання виступають як способи вираження проблеми. Відповідно, аналіз ситуації, встановлення зв’язків, відносин відбивається у проблемних завданнях. Вони створюють умови для розуміння ситуації.

Процес мислення починається з усвідомлення і прийняття проблеми. Відповідно, для пробудження розумової активності, наприклад, під час читання, необхідно побачити загальну мету, уявити її у вигляді системи елементів. Учні, які бачать у тексті завдання і проблемні ситуації, сприймають інформацію в якості відповідей на питання, які з’являються по ходу ознайомлення із змістом. Вони активізують розумову діяльність, і засвоєння навіть вже готових завдань буде для них ефективним як з точки зору функціональності. Іншими словами, засвоєння інформації і розвиток відбувається в один час.

Специфіка реалізації проблемного методу навчання

При використанні розглянутих підходів практично всі учні працюють самостійно. Вони досягають мети пізнавальної діяльності, закріплюючи знання з конкретної теми.

Працюючи більшу частину часу самостійно, діти вчаться самоорганізації, самооцінки, самоконтролю. Це дозволяє їм усвідомити себе в пізнавальній діяльності, визначати рівень засвоєння інформації, виявити прогалини в навичках, знаннях та усунути їх.

Ключовими проблемними методами сьогодні вважаються:

  1. Дослідницький.
  2. Частково-пошуковий (евристичний).
  3. Проблемний виклад відомостей.
  4. Повідомлення інформації з проблемним початком.
Дивіться також:  Що таке конюгація? Приклади конюгації

Дослідницький підхід

Цей проблемний метод забезпечує формування творчої самостійності учня, навичок вивчення теми. В ході виконання завдання, практичного, теоретичного дослідження діти нерідко самі формулюють завдання, висувають припущення, шукають рішення, приходять до результату. Вони самостійно здійснюють логічні операції, розкривають суть нового терміна або способу діяльності.

Проблемний дослідницький метод доцільно використовувати при вивченні вузлових, ключових питань, що укладають у собі основи предмета. Це, в свою чергу, забезпечить більш осмислене освоєння іншого матеріалу. Безумовно, при цьому розділи, вибрані для вивчення, повинні бути доступні для розуміння та сприйняття.

Особливості дослідження

Завдання передбачає здійснення повного циклу самостійних пізнавальних дій учнів: від збору даних до аналізу, від постановки проблеми до рішення від перевірки висновків до застосування на практиці отриманих знань.

Форма організації дослідницької роботи може бути різною:

  1. Учнівський експеримент.
  2. Екскурсія, збір інформації.
  3. Дослідження архівів.
  4. Пошук та аналіз додаткової літератури.
  5. Моделювання, конструювання.

Завдання повинні представляти собою завдання, для вирішення яких навчального необхідно пройти всі або більшу частину стадій процесу наукового пізнання. До них, зокрема, відносять:

  1. Спостереження, дослідження фактів і процесів, виявлення невивчених подій, що підлягають вивченню. Простіше кажучи, на першому етапі формулюється проблема.
  2. Висунення гіпотези.
  3. Складання планів дослідження (загального та робочого).
  4. Реалізація проекту.
  5. Аналіз отриманих результатів, узагальнення відомостей.

Частково-пошуковий підхід

На уроках практично завжди є можливість використати евристичний метод проблемного навчання. Цей підхід передбачає поєднання пояснень викладача з пошуковою діяльністю дітей на всіх або деяких стадіях пізнання.

Після формулювання педагогом завдань учні починають пошук правильних рішень, роблять висновки, виконують самостійні роботи, виявляють закономірності, обґрунтовують гіпотези, систематизують і застосовують отриману інформацію, використовують її в усних відповідях і на практиці.

В якості одного з варіантів частково-пошукового проблемного методу виступає розбиття складної задачі на декілька доступних ситуацій. Кожна з них буде служити своєрідним кроком до вирішення загальної проблеми. Учні вирішують частина цих доступних завдань або всі.

Ще один варіант застосування частково-пошукового підходу – евристична бесіда. Вчитель задає серію запитань, відповідь на кожен з яких приводить учнів до вирішення завдання.

Проблемний виклад

Воно являє собою сполучення якихось відомостей вчителем, що супроводжується систематичним створенням проблемних ситуацій. Педагог формулює питання, указує на можливі шляхи їх вирішення. Відбувається постійна активація самостійної роботи учнів. Метод проблемного викладу інформації дозволяє показати зразки наукових підходів до вирішення навчальних завдань. Діти, в свою чергу, оцінюють переконливість висновків, стежать за логічним зв’язком при повідомленні нового матеріалу.

Дивіться також:  Антиматерія – це субстанція, яка складається з античастинок: ціна антиматерії

Метод проблемного викладу істотно відрізняється від попередніх. Його мета полягає в активізації учнів. При цьому їм не потрібно самостійно вирішувати проблему або окремі її етапи, робити висновки і узагальнення. Педагог сам створює ситуацію, а потім, вказавши на шлях наукового пізнання, розкриває ідею її вирішення в протиріччях і розвитку.

Виклад матеріалу з проблемним початком

Цей метод широко розповсюджений у середніх школах. Спочатку педагог створює проблему при викладі нового матеріалу, а потім пояснює тему традиційним способом. Суть методу в тому, що на самому початку розповіді діти отримують емоційний розряд від викладача. Він сприяє активізації центрів сприйняття і забезпечує засвоєння інформації.

Безумовно, цей підхід не забезпечує формування навичок творчої пізнавальної діяльності в тій мірі, в якій це дозволяють вищеописані способи. Проте виклад матеріалу з проблемним початком дає можливість підвищити інтерес дітей до теми. Це, в свою чергу, призводить до свідомого, міцного, глибокому засвоєнню.

Проектний метод

Його використання дозволяє підвищити інтерес дітей до вивчення теми шляхом розвитку їх внутрішньої мотивації. Досягається це перенесенням центру процесу пізнання з педагога на учня.

Проектна методика цінна тим, що в ході її використання школярі вчаться здобувати знання самостійно, отримують досвід навчальної діяльності. Якщо дитина отримає навички орієнтування в інформаційному потоці, навчиться проводити аналіз, узагальнювати інформацію, зіставляти факти, формулювати висновки, він зможе швидше адаптуватися в мінливих життєвих умовах.

Проектна методика дозволяє інтегрувати знання з різних областей при пошуку рішення однієї проблеми. Вона дає можливість використовувати отримані відомості на практиці, генерувати нові ідеї. Проектна методика сприяє оптимізації педагогічного процесу навіть у звичайному загальноосвітньому закладі. Разом з тим, безсумнівно, успіх її реалізації багато в чому буде залежати від педагога. Викладачеві необхідно створити умови, що стимулюють розвиток когнітивних, креативних, організаційно-діяльнісних, комунікативних навичок учнів.

Проектний підхід орієнтований на реальні практичні результати, що мають істотне значення для школярів. Уміння користуватися ним є найважливішим показником високої кваліфікації викладача, його передової методики навчання, розвитку дітей. Ці елементи відіграють визначальну роль для ефективної організації процесу самостійного пізнання.

Цілями введення проектного методу в освітню практику є реалізація інтересу до предмета, примноження знань про нього, вдосконалення вміння брати участь у колективній діяльності, створення умов для розвитку індивідуальних якостей кожного учня.