У ліричному циклі поета, що складається з декількох віршів, простежується тематика страшного світу, має кілька різних трактувань, найбільш поширеною з яких – викриття буржуазної дійсності.
На думку поета, це лише поверхове відображення, більш глибокий сенс полягає в тому, що, живучи в оточенні страшного світу, людина постійно відчуває на собі його негативний вплив.
Автор пов’язує цю тему з бездуховністю міського життя, де панують шкідливі, згубні пристрасті і соціальні протиріччя.
Ліричні герої поезій страждають від власної грешности, аморальності спустошеності, втоми від життя, оскільки страшний світ позбавлений людяності і природності, любов у ньому не існує, а є лише низинна пристрасть (вірші «Чорна кров», «Приниження»).
Поет використовує яскраві мотиви, що характеризують безвихідь темного світу. Фатальний вихор життєвого виру («Ніч, вулиця, ліхтар, аптека»), власна загибель і смерть оточуючих («Демон»), дряхлеющий юнак («Двійник»). При цьому автор застосовує ємні метафори і незвичайний прийом гіперболи.
Поняття щастя в страшному світі автор розкриває через черствість душі, моральну порожнечу, аморальність ліричного героя, який розуміє всі свої гріхи. Найбільш виражено це у вірші «Незнайомка», що розповідають про людину, повністю пригніченому навколишнім світом і намагаються позбавитися від цього. Поет ілюструє це трагічний стан героя, описуючи нечисленні, але виразні деталі навколишнього його простору («жіночий вереск», «п’яниця з очима кролика»).
Символізує темний світ і зображення пейзажу («весняний згубний дух»), який затуманює людську свідомість і призводить до почуття дисгармонії в душі і житті, здається, що природа ворожа людині і в ній відсутня краса і гармонія.
Трагізм ліричних героїв страшного світу відображають і образи цивілізації міста («Фабрика»), а також численні похмурі образи мерців, скелетів, безносих людей, змушують думати про те, що в страшному світі неможливо існувати («Танець смерті»).
В описі страшного світу бачиться поетові нестримна туга і смерть душі, неминуче підводить до фізичної загибелі, у людини є тільки один шлях спочатку вмирає душа, потім тіло, значить, жити неможливо.
Автор трагічно сприймає реальність російської дійсності, дивлячись на мерзоту і жахи суспільно-політичної ситуації, де пітьма і бруд знищили все прекрасне.
