Юридична антропологія – одна з тих наук, які за станом на сьогоднішній день перебувають на стадії становлення. Вона вивчає особливості правових форм життєдіяльності людини в різні історичні періоди і в абсолютно різних умовах. Для дослідників освоєння даного напряму має величезне значення, так як допомагає ознайомитися з правовим різноманіттям світу і подивитися на закон крізь призму сприйняття представниками різних народностей, культур.
Що являє собою ця дисципліна
Предметне вивчення проблем юридичної антропології шляхом управління і координації різних сфер суспільного життя, їх співвідношення з перевіреними практиками дає вченим можливість вибудувати чітку структуру правової системи, розкрити внутрішні механізми розвитку та симбіозу соціальних груп. В нинішніх умовах до наукових досліджень даного типу виявляється величезний інтерес, особливо в частині вивчення джерел права, представлених звичаями і традиціями.
У XXI столітті юридичні науки відчувають сильний вплив з боку соціальної практики. З впровадженням чергових феноменів у соціально-економічному, політичному та культурному середовищі, з’явилися нові питання, що потребують точних відповідей. Багато вчених дотримуються думки про те, що становлення юридичної антропології як науки є наслідком нерозуміння подальших кроків розвитку соціуму. При цьому антропологію права неправильно було б вважати самостійною дисципліною. В структурі даного теоретичного інституту лежить ідентичний понятійний апарат, властивий будь-якої з юридичних галузей – право, свобод, зобов’язання, відповідальність, громадянство, власність, володіння і т. д.
У той же час даний науковий напрям зачіпає основоположні аспекти філософського поля державності, етнографічних джерел суспільства. Коротко про юридичної антропології в Росії можна сказати так: це наука, яка займається розглядом питань, пов’язаних з особливостями людської еволюції, становлення соціуму у сфері держави і права.
Головним принципом формування цієї галузі можна вважати об’єднання актуальних наукових парадигм, розробку більш ефективних методик для здійснення будь-якого з видів юридичної діяльності (правотворчої, правозастосовчої та ін), введення нових термінів і виключення застарілих понятійних конструкцій.
