Жанр Лермонтова Мцирі. Яке це твір?

«Мцирі» відносять до однієї з найкращих поем Лермонтова, її можна вважати зразком російської романтичної поезії. Можна провести паралель життя самого Михайла Юрійовича і героя твору. Жанр «Мцирі» досить-таки складний. Тут присутній і епічний слід та лірична лінія. В основі поеми лежить реальна історія, почута автором. Дійство відбувалося на Кавказі. Ніби генерал Єрмолов віз полоненого дитини, який по дорозі захворів, довелося залишити його в монастирі. Хлопчик прагнув покинути ненависне йому місце, багато разів тікав, в підсумку, захворівши, вмирає. Цей юнак і послужив прототипом героя Лермонтова.

Душевні переживання героя переплетені з його вчинками. Тому ми можемо поставити Мцирі на більш високий щабель, це особистість з високими духовними складовими на відміну від інших. Особливістю поеми є і те, що в ній немає явно любовної лінії, а є тільки натяк. Образ дівчини-грузинки згадано побіжно.
Романтична поема, але більш глибока за сюжетом, за характером оповіді.

Уже на початку вірша ми бачимо душевні муки героя. Юнак потрапляє в монастир і стає ченцем не по своїй волі. Він вважає себе тут чужаком, його гнітить ця обстановка. Душа його волелюбна, рветься на волю. Мцирі мріє хоч на мить побачити синє небо, гори, гордо ширяють орлов. Його не лякає невідомість, він готовий проміняти два життя в полоні на одну, але «повну тривог», спокій на невідомість, небезпека, подстерегающую на кожному кроці, подалі від задушливої келії в прекрасний світ, «де люди вільні, як орли».

Основа поеми – прагнення до свободи, боротьба з рабською покірністю. Герой Лермонтова – людина, той, хто стоїть в неволі не тільки фізично, але і морально, страждає від самотності і нерозуміння оточуючих його людей.

Дивіться також:  Порівняльна характеристика Печоріна і Максима Максимыча в романі Герой нашого часу

«Мцирі» – це поема-сповідь, яка ведеться від імені головного героя, що дає найбільш повно розкрити його духовний світ, характер особистості укупі з його вчинками.

Перед смертю Мцирі просить перенести його в сад, сподіваючись побачити звідти Кавказ, почути пісню про дорогий серцю стороні. Це говорить про несломленности героя, про вірність своєї мрії.